Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Коли в тебе коса була, ти її нікому не давала торкатися і далі будеш відганяти. Хочуть заплітати, нехай вчаться робити це дбайливо. У тебе досі гематома від їхніх ігор! Шрами за кілька днів зникнуть, Грот хороший цілитель. Моя дівчинка, — мама ласкаво обійняла мене.

Мама пробула зі мною до пізнього вечора. Трохи відчитала дівчаток і за бійку. Малі зніяковіли, але водночас дружно мене обліпили й обіймали. І я їх погладила по голівках. Милі такі, хоча й шкодини.

— Від тебе солодким пахне.

— Нічого не принесла, довелося Алексу згодувати, щоб роль відігравав як треба. Але я зараз страшенно голодна і планую зробити набіг на їдальню.

— Ми з тобою! — заявили діти.

Їм видали сушених фруктів, а я нормально повечеряла. Цілитель ще раз оглянув мою голову і підлікував гематому, щоб вона вже до ранку остаточно минула.

Вранці попросилася в дідуся в салон, відрощувати волосся. Він похитав головою, але погодився відпустити. Пішла до того ж майстра, що стриг. Він усміхнувся, побачивши мене з дідусем. Не коментував те, як по варварськи я була пострижена перший раз. А дідусь, дізнавшись коли забрати, пішов у фортецю. А ми з майстром вирішили відростити волосся тільки до середини лопаток. Далі воно вже без прискорення буде нормально рости. Конкретно напружилася, коли в салон зайшов бандит, у якого я вчора вкрала зошит і техніку. Він замовив собі стрижку і фарбування, магічне. Вирішив стати блондином. По менталу потягнулася до Гора. Він підхопив мій поклик і запитав:

— Що сталося?

— Я тут у салоні, де мене стригли, на процедурі. І зайшов тут один чоловік, якого я обібрала під личиною. Він перефарбовується в блондина з магічним фарбуванням. Процедуру тільки почали.

— Спасибі.

— Що це за дівка у вас? Нова клієнтка? — почула тихе запитання того, хто прийшов.

— Уже не нова, експериментуємо із зачісками.

— Дивлюся, відрощуєте їй патли. Може, і мені відростити? Як думаєш, Сем, мені підійде хвіст?

— Тільки якщо короткий.

— Шкода часу обмаль... гаразд, поки що тільки фарбуй і бороду роби такого ж кольору. Скільки це займе?

— Години півтори.

Поки я сиділа зі спеціальною маскою на волоссі в одному кутку, бандитом займалися в іншому кінці приміщення. Через півгодини від мого спілкування з Гором у салон увірвалася група захоплення. Я по стіночці сповзла на підлогу і сіла, обхопивши ноги руками. Ще б трохи, можна було за стільцем сховатися, комплекція дозволяє. На мене тільки мигцем глянули, і один із чоловіків став так, щоб закрити мене собою. Я тихо видихнула. Майстри теж притулилися до стінки, піднявши руки, а бандита скрутили і повели з салону.

— Ти як? — запитав майстер, що займався мною — Сильно злякалася?

— У міру, — трохи заїкаючись відповіла йому. — А вас, як звати?

— Рік, забіяка у нас Сем, сподіваюся, не злишся за його перший коментар.

— Уже й забула. І злилася я на дідуся. А вчора мама йому все висловила...

До кінця процедури я вже була втомлена і мені зробили солодкий чай і вручили печиво.

— Це щоб тут не заснула. Ця процедура забирає багато сил.

— Угу, — сказала тихо.

Замість дідуся прийшов Алекс.

— Дідусь попросив забрати тебе. Скільки за процедуру?

— Уже оплатили. Зачекайте ще півгодини, ми майже завершили.

Після салону Алекс відвів мене в кафе і змусив добре поїсти.

— Втомилася, — сказав він ствердно. — Як рідні?

— Мама вчора зі своїм батьком посварилися трохи. Тато, на щастя, не приходив. Думаю, зрозумів, що мами вистачить. Але як бачиш, волосся мені повернули, і гематома вже пішла, а шрами ледь помітні стали. А ще я спати хочу, сильно. А дітвора зажадала, щоб я їм тістечок принесла, що вони вчора від мене відчули. Шантажисти маленькі.

— Ну, точно такі їхні батьки навряд чи схвалять, але печиво у вигляді медових сот можна. А ти доїдай і прогуляємося.

Навіть просто йти поруч із ним було дуже приємно. Хоча дорослі нас сприймали як брата із сестрою. Дітям купили солодкого печива, і мене відправили до фортеці. Уже був вечір, все ж процедура з волоссям зайняла багато часу. Плюс ми з Алексом прогулялися. Побачивши Тейліна, зраділа. Він, помітивши печиво у вигляді сот, усміхнувся.

— Алекс, лапочка, знає, як побалувати ведмедів.

Встигла віддати ведмедю гостинець, як налетіли його діти. Мене ледь не збили, а все тому, що солодощі побачили.

— Так, невменяшки, розійшлися! — сказав він суворо — Ви знову Лію мало не збили.

Майкл узяв мене за руку і так віддано зазирнув в очі. Я дитині посміхнулася і потріпала по волоссю. Він мене різко обійняв і стоїть, тихо пихкає.

— Пішли в їдальню, чай пити з печивом. Ліє, ти теж ідеш.

— Звичайно, я планую теж печиво спробувати.

— Це нам знову не дістанеться, дорослі самі все з'їдять! — заявила Маша.

— Тут вам вистачить. Кожному по три печеньки і прошу зауважити, вони великі, — сказала дівчинці.

— Тому сьогодні всі отримають по одному. Ще по одному після сніданку і по одному завтра вдень.

Діти вже облизувалися.

— От начебто кішечки, а солодощі тріскають так само, як і ведмежата, — проворкував магістр.

У фортеці зустріла Теяну. Вона мені посміхнулася. У їдальні до нас підсіли ще мої батьки. Я своїм печивом пригостила рідних. А дітвора дивлячись на мене подивилися на своїх батьків, і кожен дав по шматочку своїм. Тім сидів у мене під боком і наминав печиво.

— Ви вже не лаялися з дідусем?

— Попросив більше так не робити, — сказав батько спокійно — я переглянув запис, ледь не посивів.

Мене згребли в міцні обійми.

— Мені теж показали, і я згоден, рано тобі таким займатися. Це робота дорослих стражів закону, - сказав Тейлін.

Тихо фиркнула на слова чоловіків. А я хоч і розумію, що було страшно до чортиків, але пишаюся собою. Мені хоч хтось довірив дорослу справу. І не пішли шукати когось дорослішого. Цікаво, чому? Це запитання й поставила батькові.