Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Звідки я знаю, — фиркнув батько. — Головне, що більше з биками тебе не притягнуть.

— Ага, вже відбігала. Як вам нова зачіска?

— Краще, ніж коротка хлоп'яча стрижка.

Батько провів ласкаво по щоці з ледь помітними шрамами і міцніше притиснув до себе.

Діти погостювали ще кілька днів у фортеці й попросилися додому. Скучили за мамою. Зі мною залишився тільки Тімко, його мама все ще була в лікарні і зі мною йому було не нудно. Шкільні завдання ми слухали в одній кімнаті. Кожен просто сидів у навушниках і займався. З Алексом поки просто зідзвонювалися щодня і спілкувалися. Я подумувала, щоб знову потрапити до нього в місто. Але якщо я без артефакту відкрию портал, це викличе підозру і запитання. Я навіть через дар отримувала попередження, що не варто поки що використовувати портал. Нібито я поки що занадто беззахисний підліток. А підліток з великим рівнем сили і магії, ласий шматочок. Ще знайдуть причину відібрати мене в батьків. Або просто викрадуть і одягнуть контролюючий артефакт. У молодшому віці, на щастя, так не мало сенсу робити. Занадто маленька була, і дар тільки розвивався. А потім більшість охочих викрасти провидця спіймали.

Загалом, хочеш бути в безпеці, не відсвічуй, і спілкуйся з другом телефоном. Стала знову ходити гуляти в ліс по гриби, одна. Давиду набридло блукати лісом, і він залишався у фортеці. Нік на це тільки хмикав і жартував над хлопцем, мовляв боїшся. А я якщо йшла в ліс, то мінімум на три дні. І до того ж зв'язок там не скрізь ловив. А востаннє потрапила в зовсім дику частину лісу. І почухавши голову лапою, задумалася, як би повернутися. Тут зустріла диких хижаків. І від біди подалі відсиджувалася на дереві. Бачила, як вовки зграєю полювали на оленя. На мене дикі тварини не звертали особливої уваги, навіть хижаки.

Цього разу додому потрапила через п'ять днів. Рідні вже нервувати почали, а Алекс відпросився з роботи і пішов на мої пошуки. Ми з ним зустрілися перед фортецею. Він із дідусем і ще парочкою військових вийшли на мої пошуки.

— Йде кішечка! Ну ти гулена!

Йшла я в людській подобі з кошиком свіжих грибів.

— Де тебе носило?

— У зовсім дику частину лісу занесло. Трохи поблукала, поки вийшла на потрібну стежку. Привіт, — сказала, злегка посміхаючись.

Дідусь забрав кошик і залишив нас самих. Алекс витягнув у мене з волосся гілочку. А потім у дворі чистив мою шерсть від реп'яхів, у які я влізла, повертаючись додому. Туманна стежка вивела прямо в їхню гущу. Тепер доводилося терпіти, поки мене очищали. Алекс уже тихо лаявся на реп'ях. Підійшов Грот і одним заклинанням їх спалив.

— Тепер вичеши шерсть і викуповуй її в цьому вигляді.

Я на цілителя так виразно подивилася.

— Так-так, а що ти хотіла, лісом вештатися і не забруднитися?

Алекса не покусала тільки тому, що люблю. І тихо гарчачи терпіла купання в душовій.

— Потерпи ще трохи, сам не в захваті від таких купань.

А я сиджу і весь час тихо гарчу. Купання злить і місцями щипає шампунь. Друг нарешті змив піну і став сушити шерсть рушником, а потім і магією. Тепер я стала дуже пухнастою кішкою. Потерлася об нього і лизнула в губи. Мене поцілували в лоб і щасливо посміхнулися. Злодійкувато озирнулася і швидко набула людського вигляду, поцілувала Алекса в губи, поки він поруч. Довелося його нагнути двома руками за голову. Хлопець застиг наче бовдур, а потім відійшов і міцно мене обійняв і почав відповідати на поцілунок. Почувши кроки в коридорі, ми відірвалися одне від одного.

— Я тепер з глузду буду сходити, — сказав він хрипло.

Я винувато посміхнулася. Швидко глянула на себе в дзеркало, тепер я ще й у людському вигляді чиста. Щоправда, я в лісі майже й не перетворювалася. Живіт заурчав від голоду.

— Пішли в їдальню.

До неї ми йшли обійнявшись і поки йшли Алекс привів свій стан у норму. Я, наївно думала, ми ще повторимо наш поцілунок або хоча б бачитися частіше будемо. Але ні! Алекс зміг поцілувати мене в лоб і тільки на прощання. І ми тільки зідзвонювалися. Алекс на дзвінках дивився на мене жадібно, немов зголоднілий. Відчуваю, я своїм поцілунком порушила його витримку. За кілька днів він узяв себе в руки.

— Сумую за тобою, — сказала тихо.

— Я теж. Але час поки що не на нашому боці.

— Так... — тихо протягнула я.

Я сиділа на підвіконні в кімнаті, Тімко тихо сопів на дивані. Уже було пізно, і ми тихо спілкувалися з Алексом. А вночі мене накрило видіння, прокинулася геть мокра і нічого не пам'ятала, що взагалі бачила. Подивившись на час, зрозуміла, що час вставати і бігти на ранкове тренування. Під час сніданку згадала про видіння. Треба б його подивитися нормально. Потім мене відволікли, і я забула про видіння. Згадала, коли була у дворі. І скоріше тому, що мене знову накрило видіння. Але вже таким, що потрібно терміново йти і робити. Подивилася на Ніка і відкрила портал до межі купола. Відчула в себе в кишені маленьку скриньку для відправлення посилок із кристалом. Мені її дідусь вручив сьогодні вдень. Сказав, якщо будуть видіння, щоб на кристал записувала і відправляла. Вона дуже компактна, якраз зроблена для кристалів. Записала своє видіння і набрала на телефоні номер правителя.

— Вітаю, — сказала з повагою.

— Ліє, — здивувався правитель — Що сталося? Я пам'ятаю, що ми обговорювали, що тільки в самому крайньому випадку.

— Так, вибачте. Немає часу передавати через рідних і далі по ланцюжку. Я відправлю вам кристал із ведінням. У мене вже менше десяти хвилин. Вони ось-ось вдарять по щиту і можуть його проломити. Мені показали формулу, як підправити і потрібно силу влити. Але мене вистачить на кілька хвилин і щит вип'є мене насухо.

— Отримав, — сказав ошелешено правитель і стиснув кристал.

Мотнув головою. Та видіння не цукор було. Наслідки падіння щита і тільки наприкінці, як виправити.

— Зараз пришлю людей. Не ризикуй собою даремно.

Я була вже біля щита, і правитель це бачив. Сама я поки що знову дістала артефакт личини і одягла личину хлопчиська як востаннє, адже на бику бачили саме хлопчика. За своєю фігурою я поки що недалеко від хлопців пішла і вільна кофта нівелює вигини та опуклості. Відчула, що час спливає і, заплющивши очі, поклала руки на купол щита, що накриває нашу державу. Дар активізувався, провела діагностику й почала вносити коригування. Відчувала, як через руки витікає сила. За хвилину на мої плечі лягли чиїсь теплі долоні й пішов потужний потік енергії. Чула, як за моєю спиною обговорюють мене.