Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Африка, сни 📚 - Українською

Читати книгу - "Африка, сни"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Африка, сни" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 93
Перейти на сторінку:
вилупить баньки, – сказала Матильда, облизываясь.

Сільодка подошел и сказал:

— Я знайду її, – и глаза его полыхнули таким же зеленым огнем, как у Дракулы. Он впился в Матильду, Матильда раздвинула ноги.

— Звір, – сказала она ласково.

Молния сверкнула за окном. Башня АСК мрачно высилась среди туч. Вороны летели, борясь с дождем и ветром. Много ворон (компьютерная графика).

103. ИНТ. АСК. КОРИДОР. ДЕНЬ.

Вересень с БОРСЮКОМ шли по коридору АСК, направляясь к буфету. СТАРИКИ и СТАРУХИ, взявшись за руки, как дети на прогулке в детском саду, шли им навстречу. А еще в коридоре им попалась ПАРА ХИХИКАЮЩИХ ПИДАРАСОВ – в кожаных штанах с вырезанными на жопе дырками, и ЭЛЕГАНТНАЯ НАШТУКАТУРЕННАЯ СТАРУХА со стаей МЕЛКИХ СОБАЧЕК разных пород; ОПЕРАТОРЫ в чeрном скользили по паркету мягко и неслышно, как ниндзя (dolly).

Борсюк споткнулся об одну из старых, разлезшихся упаковок паркета, беспорядочно валяющихся на полу.

— І коли ці козли добудують це все? – сказал он, матюкаясь.

— Ти розумієш, – сказал Вересень, – колись Косигін поїхав на Кубу, і там Фідель показав йому чудо архітектури, де розташовувався комплекс кубинського телебачення, і Косигін сказав Фіделю, що йому дуже подобається. А Фідель, побачивши таку приязнь до архітектурного витвору, подарував СРСР всі креслення, зібрав інженерів-конструкторів і запропонував побудувати те саме в СРСР. Ну, Косигін хвалив з чемності, а Фідель все сприймав серйозно, і довелось потім теж з чемності будувати це все тут. І до того в якості консультанта Фідель вислав сюди свого незаконнонародженого сина від чорношкірої. Той негр тут вночі ходить і його багато хто бачив, але він на очі не з’являється, бо соромно. А соромно тому, що це ж будинок для тропіків, а тут зима і осінь, і треба все обігріти і оновити. Тут на деяких поверхах взимку на підлогу падає сніг. Тобто вже двадцять років добудовувати АСК нема кому... Кажуть, що той темношкірий і зараз тут десь має кабінет, але знайти його неможливо.

104. ИНТ. АСК. БУФЕТ. ДЕНЬ.

Беседуя так, Вересень с Борсюком оказались в буфете. Галя пила кофе за столиком и с любопытством разглядывала двух знаменитостей. Борсюк взял окрошку и водку, а Вересень – коньяк с лимоном. Они присели к Гале за столик, Вересень похотливо оглядел девушку и подмигнул Борсюку.

— Я тільки п’ять хвилин тому залишив тут свій портсигар, коли пив каву. Ви не брали? – спросил он у Гали.

— Я не палю, – сказала Галя, улыбаясь поощрительно.

— А-аа, певно, ви не палите сигари, – сказал Вересень. – Мы робимо це зазвичай у цій їдальні в перерві на обід з тринадцятої до чотирнадцятої години, окрім вихідних і свят.

— А я вас бачила по тєліку, – сказала Галя, – ви ж Микола Вересень?

— Я – Микола Вересень, – сказал Вересень, – а це – Толя Борсюк.

— Галя, – сказала Галя просто.

— Чарівно, – сказал Вересень. – Чарівна Галя, кухні якої країни ви надаєте перевагу по четвергах, бо оскільки сьогодні четвер, я маю намір запросити вас до ресторану і не помилитися у виборі. Майте на увазі, ви не маєте права мені відмовити.

— Це чому? – спросила Галя, смеясь.

— По-перше, тому що я зірка, – сказал Вересень.

— О, я вже зовсім засліплена вашим сяйвом, – сказала Галя, – тут самі тільки зірки – ви і ваш друг.

И они выпили – Борсюк водку, а Вересень коньяк. Галя смеялась, довольная, что такие знаменитости еe клеят. Борсюк закусывал окрошкой, оставлявшей следы на его бороде. Вересень пилил лимон ножом. Нож соскочил внезапно и впился ему в руку между большим и указательным пальцами. Он, видимо, попал в вену, потому что кровь хлынула фонтаном.

— Шіт, – сказал Вересень, зажимая рану, – клятий ніж!

105. ИНТ. АСК. КАБИНЕТ СІЛЬОДКИ. ДЕНЬ.

Сільодка оторвался от Матильды и хищно повeл носом. Он вдыхал, как волк, преследующий оленя, пытаясь определить направление верхним чутьем.

— Шо з тобою? – спросила Матильда участливо, предвкушая какую-то новую ебливую игру. Но Сільодка не пошел на поводу, он учуял нечто более интересное.

— Жива кров, – сказал он с усмешкой. – Чоловік. Недалеко звідси. Мабуть, в буфеті.

— Хтось порізався ножем, коли різав лимон. Чи, може, у якоїсь дівки почалося…, – предположила Матильда.

— Перша здогадка правильна, – сказал Сільодка.

— Звідки ти все знаєш, звір? – спросила Матильда, смеясь.

— А звідки ти знаєш, як труїти живих істот поглядом? – спросил Сільодка.

— Мати, – сказала Матильда. – І бабуся також.

У мене теж мати, – сказал Сільодка. – Тільки я не вчився цьому.

— Але як ти знаєш, хто – чоловік чи жінка? – спросила Матильда.

— Про це не розкажеш, – сказал Сільодка. – Знаю, і все. Хочеш перевірити?

— Хочу, – сказала Матильда.

106. ИНТ. АСК. БУФЕТ. ДЕНЬ.

Вересень сильно порезался. Кровь хлестала из руки, Борсюк перетягивал ему рану носовым платком, лил на неe водку.

— Це хєрня, Толя, – сказал Вересень, – викличи швидку, вони перев’яжуть. Мабуть, зачепив вєну. От дєбіл.

— Не треба швидку, – сказала Галя.

Она дунула на рану, как когда-то на ворона Васю. Кровь остановилась, и рана затянулась мгновенно (крупный план, компьютерная графика).

— Як ви це зробили? – спросил охуевший Вересень. – Ви екстрасенс?

— Не знаю, – сказала Галя. – Просто у мене це виходить. Я коли була мала, сильно порізалася серпом. І я подула на рану, щоб менше боліло. І все загоїлось.

— Це для тебе, Толя, – сказал Мыкола. – Це для твоєї програми про всякі екстрасенсорні штучки.

— І я вас запрошую, чарівна рятівниця, – сказал Борсюк галантно.

— Я додому хочу, в село, – сказала Галя. Взагалі, це ваше місто – дурне. Тут важко дихати. Повітря – наче з вихлопної труби. А у нас таке повітря… ножем можна різати. Я би тут не жила ніколи.

— Ми теж тут мучаємося, – сказал Вересень. И подмигнул Борсюку.

107. ИНТ. АСК. ГАЛЕРЕЯ ВТОРОГО ЭТАЖА. ДЕНЬ.

Сільодка и Матильда наблюдали со второго этажа за чудесным исцелением, и глаза Сільодки полыхали зеленым огнем.

— Ось вона. Так близько.

— Хто? Моя Галька?! – изумилась Матильда.

— Темніше всього під світильником, – сказал Сільодка.

108. ЭКСТ. КИЕВ. УЛИЦА. ДЕНЬ.

Лифанчук и Татьяна пробирались сквозь толпы демонстрантов, заметая следы (создать эффектную иллюзию присутствия большой массы народа, снимать крупные планы).

Использовать насыщенный полифонический звуковой дизайн: гул толпы, смешение мелодий, лозунги в громкоговорителях, сирены скорой помощи, проклятия, вопли, отдалeнный гул машин, обрывки отдельных диалогов.

Состав толпы: бабушки, студенты, крепкие сельские тeтки, здоровые

1 ... 78 79 80 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Африка, сни"