Читати книгу - "Дім дивних дітей"

нерви і чекав раптового нападу, але нападу не сталося. Сходи скінчилися отвором, що виходив на майданчик над нашими головами, і крізь цей отвір до мене долітала нічна прохолода і посвист вітру. Мало-помалу я просунув у отвір пістолет і вистромив голову. Я напружився, приготувавшись до бою, але Голана не побачив. З одного боку майданчика обертався за товстим склом велетенський прожектор; він був настільки близько, що засліпляв мене, і кожного разу, коли його промінь проходив повз мене, мені доводилося заплющувати очі. З іншого боку майданчика виднілися веретеноподібні перила. А за ними була порожнеча: десять поверхів пустоти, а потім скелі і пінисте море.

Я вийшов на вузенький прохід і обернувся, щоби простягнути руку і підсобити Еммі. Ми стали, притулившись спинами до теплого скла маяка і підставивши обличчя прохолодному вітру.

— Пташка десь близько, — сказала Емма. — Я відчуваю її.

Вона змахнула кистю — і на її долоні ожила куля яскраво-червоного вогню. Щось в його кольорі та силі підказало мені, що цього разу Емма сотворила не просто світло, а зброю.

— Нам треба розділитися, — сказав я. — Ти підеш у один бік, а я у другий. І тоді йому не вдасться проскочити повз нас.

— Мені страшно, Джейкобе.

— Мені теж. Але він поранений і його пістолет у нас.

Вона кивнула, торкнулася моєї руки і, відвернувшись, пішла.

Я повільно обійшов прожектор по колу, стискаючи в руці здогадно заряджений пістолет, і мало-помалу переді мною розляглася картина по той бік прожектора.

Я побачив Голана. Він сидів навпочіпки з опущеною головою, притулившись спиною до поруччя; між його колінами була затиснута клітка. Розбите перенісся Голана кровоточило, і по його щоках, мов сльози, текли тоненькі червоні струмочки.

До клітки був пристебнутий якийсь маленький червоний ліхтарик, який блимав кожні кілька секунд.

Я ступив до нього крок. Голан підняв голову і поглянув на мене. Його щетиниста пика запеклася кров’ю, одне біле око взялося червоними прожилками, а з куточка губ сочилася слина.

Він невпевнено підвівся, тримаючи у руці клітку.

— Постав додолу.

Він нагнувся, наче збирався виконати наказ, але різко відсахнувся і кинувся тікати. Я скрикнув і побіг навздогін, але не встиг Голан зникнути за прожектором, як бетонна долівка освітилася спалахом Емминого вогню. Голан верескнув і рвонув до мене, хапаючись рукою за волосся, яке димілося.

— Стій! — загорлав я, і до нього дійшло, що він потрапив у пастку. Піднявши клітку, Голан прикрив нею обличчя і різко струсонув. Пташки пронизливо заскреготали, намагаючись ущипнути його за руку крізь пруття.

— Вам потрібне оце? — скрикнув він. — Нумо, спопеліть мене! І вони згорять разом зі мною! Вистрелиш — і вони полетять униз на скелі!

— Не полетять — якщо я встрелю тебе в голову!

Психіатр розреготався.

— Та ти ж не зможеш натиснути на гачок, навіть якби захотів. Ти забув, що я встиг добре вивчити твою примітивну крихку психіку. Якщо ти вистрелиш у мене, то потім усе життя мучитимешся кошмарами.

Я спробував уявити собі це: я кладу палець на спусковий гачок і натискаю його. Оглушливий постріл і сильна віддача. І що тут такого важкого й страшного? Скільки витворів убив мій дідо? Десятки? Сотні? Якби він був на моєму місці, то Голан вже давно був би мертвий, прошитий кулею ще тоді, коли він сидів, отетеріло спершись спиною об перила. Та цю можливість я вже втратив, і тепер ціною моєї скороминущої боягузливої нерішучості могло стати життя імбрин.

Повз нас крутнулася гігантська лампа прожектора, на мить перетворивши наші фігури на яскраві силуети. Голан, який стояв до лампи обличчям, зіщулився і відвернувся. «Іще одна змарнована можливість», — подумав я.

— Постав клітку й іди з нами, — наказав я. — Більше ніхто не мусить померти.

— Ой, не знаю, — сказала Емма. — Якщо Мілард не виживе, то я не можу обіцяти, що більше ніхто не постраждає.

— Хочете мене вбити? — спитав Голан. — Чудово. Не баріться. Але таким чином ви лише відтягнете неминуче, вже не кажучи про те, що ускладните свою ситуацію. Тепер ми знаємо, як вас знайти. Мені на зміну прийдуть інші, їх буде набагато більше, і я можу гарантувати, що те, що я зробив із вашим другом, здасться вам малозначущою дрібницею порівняно з тією шкодою, якої завдадуть вам мої соратники, та з її наслідками.

— Кажеш, не баріться? — спитала Емма, і її вогонь бризнув іскрами високо у небо. — А звідки ти взяв, що твоя смерть буде швидкою і безболісною?

— Попереджаю: я їх уб’ю! — сказав Голан, притискаючи клітку до грудей.

Емма ступила до нього крок.

— Мені вже вісімдесят вісім років, — сказала вона. — Та чи схожа я на жінку, якій потрібна сиділка? — На її обличчі з’явився рішучий вираз, і воно стало сталево-непроникним. — Мені навіть важко передати тобі, як довго і пристрасно бажала я вибратися з-під крила цієї жінки. Клянуся: ти зробиш нам велику послугу.

Голан знервовано закрутив головою навсібіч, намагаючись вгадати наші наміри. «Невже це вона серйозно?» На мить він таки переполохався, але потім опанував себе.

— Не бреши.

Емма потерла долоні, повільно їх розвела — і між ними з’явилася петля, зроблена з вогню.

— От і побачимо, хто бреше.

Я не був упевнений, що збиралася зробити Емма, але відчув, що маю втрутитися, інакше пташки загинуть у полум’ї або полетять у клітці через перила.

— Скажи нам, навіщо тобі оті імбрини, і, можливо, вона передумає тебе убивати, — запропонував я.

— Ми лише хочемо скінчити те, що почали, — відповів Голан. — Ми завжди прагнули тільки цього — і нічого іншого.

— Ага, це ти про експеримент, — сказала Емма. — Одного разу ви вже спробували, і погляньте, що сталося: ви перетворилися на жахливих потвор!

— Так! — відказав Голан. — Але життя було б страшенно нудним, якби те, що ти задумав, завжди вдавалося досягнути з першого разу. — Він усміхнувся. — Цього разу ми зберемо докупи і використаємо таланти всіх найкращих у світі маніпуляторів часу, на кшталт оцих двох пані. Цього разу ми не схибимо. Ми мали сотню років, щоби вирахувати, де саме ми зробили помилку. І виходить, що ми помилилися лише в одному: нам слід було здійснити реакцію більшого масштабу!

— Більшого масштабу? — сказав я. — Минулого разу ви висадили у