Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Поки твоя мама не зачинила вікно, з новинами вашого життя могли ознайомитися всі мешканці. Та й потім – теж! -Він показав на свою маму, котра принесла каву. – Моя мамуча сьогодні спеціально не вмикала порохотяг, боячись пропустити продовження закмаєрівської епопеї!
Мати Конні поставила каву та філіжанки на журнальний столик.
– Я цікавлюся життям людства. – Здавалося, вона аніскілеч-ки не знітилася. – Це – «Арт деко», – пояснила вона, підсуваючи Маргариті філіжанку.
Маргарита почулася зобов'язаною пробурмотіти: «Дуже гарно», – і детально розглянула філіжанку. Вона була як дві краплі води подібна на розпаровані горнятка в господарстві цветльської бабусі. Маргарита вирішила під час наступного візиту до Цветля знайти на горищі старий посуд, забрати додому і показати антикварові. Можливо, подумала вона, це принесе несподіване збільшення кишенькових грошей.
Мати Конні налила каву й сіла поряд із Маргаритою. Конні підсунув до столика ослінчик для молитви й умостився на ньому.
Мати Конні сказала:
– Отож, Конні зараз у дурній ситуації. А все тому, що він завжди такий спонтанний. І завжди лізе поперед батька в пекло! А тоді пошивається в дурні! Ясно, що треба було дати завдаток, але чому це завжди мусить робити саме він? Інші теж не бідніші за нього! Вони би теж могли…
– Мамучо, – перервав Конні материнський словесний потік, – чи можу я спочатку пояснити пані сусідці, про що йдеться?
– Звичайно, пардон! – мама Конні лагідно усміхнулася синові.
– Моя дівчина і я… – почав Конні, та мати його знову перебила.
– Ти її вже, напевно, бачила, Маргарито! Вона часто до нас заходить!
– Мамучо! – закричав Конні.
– Мовчу, мовчу, – мама Конні зробила винувату міну.
– Отже, ми з Мартіною, – продовжив Конні, – хотіли цього року поїхати на все літо до Греції. Там є будиночок, про який я мрію вже чотири роки! Я милувався ним щоразу, коли ми відпочивали там з батьками. А цього року я – цілком випадково -познайомився з одним типом, котрий знає власника. І винайняв цей будинок!
– У березні! – знову втрутилася мама Конні. – Ця нещасна дитина заплатила наперед за всі два місяці!
– Бо інакше хтось би вихопив мені його з-під носа! – вигукнув Конні. – Люди записуються в чергу, щоби потрапити в цей будинок.
– Але тато вважає, що вистачило би дати завдаток, – сказала мама Конні. – А наш тато…
– Мамучо! – викрикнув Конні – Якщо ти мене ще раз Переб'єш, проллється кров!
Погроза подіяла. Мати дала синові спокійно договорити, і Маргарита довідалася, що Конні зі своєю дівчиною Мартіною, ЇЇ сестрами Ґабі й Урсі, а також з приятелем Андреасом, його дівчиною Бібі та її подругою Лотті хотіли провести літо в цьому грецькому «будинку мрії». Але тепер Мартіна провалилася на Іспиті з математики і їй перенесли його на осінь. І тато категорично заборонив їй їхати до Греції. За кару Мартіна мусила провести все літо у бабусі в Ішлі, а щоби зробити покарання ще суворішим, тато звелів їй тричі на тиждень по дві години займатися математикою з репетитором.
Сестри Ґабі й Урсі молодші за Мартіну, і без старшої сестри їх не відпускають. А друг Конні Андреас передучора потрапив па мопеді в аварію і тепер лежить у лікарні в гіпсі. Учора він довідався, що гіпс на ногах знімуть тільки через шість тижнів, а хребет буде в гіпсовому корсеті три місяці. Отож, як учасник подорожі до Греції він відпадає. А його подруга Бібі не хоче покинути свого бідного загіпсованого хлопця. А її подруга Лотті не хоче їхати до Греції без Бібі. Якщо вже без Бібі, то ліпше з батьками, бо вони летять у США.
Так чи інак, тепер у Конні був прекрасний будинок на грецькому острові, та не залишилося нікого, хто би міг скласти йому товариство.
– Всі інші мої друзяки, – зітхнув Конні, – вже давно спланували свої канікули і не можуть змінити плани!
– За таких обставин Конні найліпше було би залишитися вдома, – знову втрутилася мама Конні. – Але після всіх тих мордацій із випускними іспитами він таки заслужив собі гарні канікули. А крім того, якщо в Ішлі Мартіну охоронятиме її дра-кониха-бабуся, то він все одно не матиме з того жодної користі. І взагалі, на мою думку, йому слід триматися подалі від цієї жахливої сімейки! Мартіна дуже мила, але ця ідіотська родинка вважає, що це наш Конні винен у тому, що вона провалила іспит. Вони стверджують, що він заважав їй вчитися. Він – їй! Він же сам блискуче склав іспити! Якщо йому вистачило часу на підготовку, то їй, певно, теж нічого не мало би завадити.
– Я хотів дати оголошення в газету, щоби знайти піднаймачів, – сказав Конні, – але ж ніколи не знаєш, хто зголоситься. От я і подумав, ану ж спочатку спитаю пані сусідку. Чи ти теж уже маєш якісь плани?
Конні витягнув із кишені штанів гаманець, а з нього – фотографію і підсунув її Маргариті.
– Це він!
На фотографії був білий двоповерховий будиночок із пласким дахом, блакитними віконницями та дверима й білим балкончиком над входом. До дверей вели дві сходинки. На них дрімало двійко рудих котів.
Обабіч сходинок у зелених бляшаних відрах росли олеандрові деревця.
– Там відразу за ним починається море, – пояснив Коні, – а навпроти – кав'ярня «Липке крісло». Вона так називається, бо там можна приклеїтися дупою до пластикових стільців. А поряд – стара капличка, але вона зачинена!
– Ми вже багато років відпочиваємо в тому селищі, – сказала мама Конні, – і було би справді дуже прикро, якби тепер, коли він нарешті винайняв будинок своєї мрії, все зірвалося.
– Матусю, серденько, а чи не хочеш ти піти до кухні і почати потроху готувати хавчик? – спитав Конні.
Мати Конні підвелася.
– Так-так, – сказала вона без краплини образи в голосі. – Я зрозуміла твій тонкий натяк!
Вона долила Маргариті й Конні кави і вийшла з вітальні.
Маргарита втупилась у фотографію. Вона відразу ж упізнала цей будиночок. То був будинок не лише сусідової, але і її власної мрії.
Торік Закмаєри були у відпустці в Греції. На острові Нак-сос. Одного разу Маргарита, мама та Меді поїхали на прогулянку катером. Тато і Гансик, звичайно ж, не брали в цьому участі. Такий стрес їм був не до вподоби! У відпустці тато і Гансик
зазвичай лежали в тіньочку або плавали на надувних матрацах. Катер тричі причалював у
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маргаритко, моя квітко», після закриття браузера.