Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » БотакЄ 📚 - Українською

Читати книгу - "БотакЄ"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "БотакЄ" автора Тарас Богданович Прохасько. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 116
Перейти на сторінку:
Після косіння починаються такі речі, які можна назвати колективним підсвідомим. Хоч вони і заповнюють основний вміст свідомості. Порозкидати, поперегортати, встигнути між сонцем, дощем і сонцем погромадити. Перенести, перевезти (на возах, санях, вантажівках, саморобних тракторах) і заховати. Під час такої роботи діти починають розуміти, що вони - в родині. Самотні - що вони мають сусідів. Отава буде розвагою і підтвердженням того, що світ ще тримається: все йде, все минає, все міняється до сумного кращого. Але найголовніше зроблено. Якщо щось не вдасться - дощі, холод, невдала робота, - то рік буде голодний. І це визначає не тільки наш раціон, а й наше ставлення до їжі, яке настільки відрізняється від західноєвропейського, що може бути визначальною ознакою. Ми їли кулешу, бринзу, сир, цибулю, печену картоплю, лечо, смажені ковбаски, грибовий сос, квасолеву зупу, біб, варену кукурудзу, гарбузову кашу, квасне молоко, печені яблука, сушений хліб, вівсянку з ягодами, ягоди з джином. Ми їли мало, хоч такої їжі було вдосталь. Ми їли якось нереґулярно. Іноді раз на день, іноді впродовж цілої доби. Ми пили криничну воду, яблучний сік, вина, горілки з різних хат, дорогоцінні коньяки і величезні пляшки рому. Слухали різну музику і співали малознаних пісень. Купалися навіть вночі. Лежали на старих ліжках, витертих ліжниках, траві, мохові, даху, камінні, сіні, на голій землі. Ми ще й бігали від надміру радості. І тоді лежав або бігав цілий світ. Так було з усіма, хто до мене приїжджав. Дзядзьо збудував добру хатку. Він подарував мені Україну.

905.

…коли болить голова, треба їсти горіхи. Тому що горіх подібний на череп і мозок. Таким був припис середньовічної медицини, вибудуваної за принципами аналогії. Видається малоймовірним, але декілька горіхів справді зменшує біль голови, як і квасолевий вивар може бути помічним на нирки, такі подібні на квасолини.

У ширшому сенсі аналогія - перша, найпростіша, найдоступніша і найпопулярніша фігура мислення, логіки і риторики. Найчастіше використовуваний прийом не може не давати найвищого відсотка ефективності. А це спонукає до того, щоби вдаватися до аналогії ще і ще. Нам стає легше, коли щось подібне на щось, коли щось можна порівняти з чимось і знайти або вигадати якусь подібність. Навіть трагічні та сумні речі витримуєш легше, коли знаєш, що подібне вже було і якось минулося, пережилося, розв’язалося, еволюціонувало.

Дуже кортить використовувати віднайдені аналогії в моделюванні майбутнього. Цим, здається, зловживають усі аналітики, політологи, футурологи, діагности, метеорологи, букмекери, криміналісти й ворожбити.

Я теж не можу втриматися від спроби ескізу однієї такої моделі.

Розмірковуючи про долю України, часто керуються подібністю її шляху на, скажімо, шлях Ірландії. Аналогія справді разюча. В її конструкцію не вкладається тільки недосяжне розходження української та ірландської перспективи. Навіть з урахуванням часової поправки на декілька десятиліть. Річ, напевно, в нехтуванні іншості національного характеру (того, що ірландці теж багато п’ють, теж розбрелися чужими краями, вкладаючи свої таланти в їх розвій, теж часто голодували і майже забули рідну мову, попри тисячолітню героїчну історію і традицію найпотужнішої літератури все ж виявляється замало).

Тож мене звабило (і збавило, хочеться скаламбурити) інше порівняння. Ми ж страшенно подібні на афроамериканців. Аналогій і збігів так багато, що можна говорити про певну ідентичність. (Наш незаперечний мінус - ганебно білий колір шкіри. Хоч і є особи піґментовані, все ж ми по-зрадницьки виглядаємо своїми серед європейців і безнадійно чужими серед людей, трохи темніших, кольоровіших).

Дитяча гра навиворіт - знайти двадцять подібностей у двох однакових рисунках.

Вибираємо без жодної системи. Сумні прекрасні пісні. Сміття всюди, де не слід. Барвистий безглуздий одяг. Мальовничі сідниці і груди. Щуплі хлопці, череваті дядьки і висушені діди. Жирна їжа.

Шкідливі звички. Покалічена мова. Експресивна мова. Багато вишуканих прокльонів. Не треба відкладати на завтра те, що можна відкласти на післязавтра. Монотонні моторні коломийки. Химерні казки. Мрія про Сіон. Рабство і бунт. Терпіння і старання. Гарні очі й голоси. Голі діти. Багато дітей. Відсутність філософів. Повільне пробудження. Расові теорії. Правічні орнаменти, зведені до кічу. Занедбані туалети. Свячена вода в пластикових фляшках від кока-коли. Замовляння хвороб. Спухлі на плантаціях ноги. Постійні трагічні випадки. Незбагненна прив’язаність до зброї. Золоті зуби і прикраси. Інстинктивний соціалізм. Перше покоління адвокатів, священиків, лікарів і народних учителів. Знищені архіви.

Найгордіші у світі найкращі рабині. Вроджений фемінізм. Служба у всіх арміях і участь у обох таборах громадянських війн у суспільстві не для себе. Могти зробити все і нічого порядно не вміти зробити. Спроби прорватися у парламент і радість життя у ґетто. Надлітература для власного вжитку. Корупція і шарлатанство.

Список не варто продовжувати, бо сходиться - за мінімуму уяви й елементарних знань - майже все. Історія, соціологія, фізіологія, лінгвістика, економіка… Навіть перспектива, візія майбутнього.

Бракує нам тільки одного, і бракує дуже відчутно. Ми не маємо своєї вуличної революції з усіма її жахами, брутальністю, самоствердженням, наївністю і переможністю. Ми ще не дожили до того, щоби наші вади стали нашим шармом, щоби наші істеричності, неврози та шизофренії залякали мешканців пристойних і ситих кварталів. Щоби наші бандити могли залякувати найсерйозніші злочинні організації своєю відривністю і відданістю далеким відголоскам крові. Щоби наші еклектичні смаки стали модними в усьому світі так само, як і наш хворобливий драйв, що веде лише до розпаду, зміг би додати нового глибинного сенсу ґлобалістичній цивілізації. Якби якимось дивом така аналогія зреалізувалася, ми могли би спокійно займатися своїми традиційними справами, знаючи, що обдурена українською лагідною вуличною революцією світова спільнота завжди матиме її на увазі…

998.

…упродовж багатьох поколінь поняття України було для українців близьким до засад християнства. Земна Україна-Неукраїна була лише коротким випробуванням перед вічністю. Думаючи про Україну, оперувалося поняттями Царства Божого, Страшного суду, пришестя, раю і пекла. Реальністю однаково були шматок тверді під ногами, краса, створена заради краси, страждання і віра. Найкращою була майбутня Україна колись. Люди довкола ділилися на святих, мучеників, пророків, відступників, зрадників, аскетів, єретиків, грішників, праведників, розкаяних, прощених, винних і невинних. Українська ідея трималася на молитвах, притчах і заповідях.

Коли ж нарешті відбулася земна Україна, виявилося, що весь ідеальний апарат утратив придатність. Прекрасна ідея зникла. В кращому разі стало зрозуміло, що такої України, про яку мріялося, вже не буде ніколи. Настала епоха чистилища, в якому ні земний досвід, ні уявлення про рай не мають жодної ваги. Епоха маніхейства, гностицизму й агностиків…

1001.

1 ... 78 79 80 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «БотакЄ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "БотакЄ"