Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мер сидить на смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Мер сидить на смерті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мер сидить на смерті" автора Андрій Процайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81
Перейти на сторінку:
потенційних змії, які могли викрасти душу Львова... — зробила висновок пані Орися.

— Я теж так подумав. Тому, знаючи, що в однієї премилої дівчини є бабуся — чемпіонка країни із стрільби з лука, ми звернулися за допомогою до дивовижної пані Гелени. Про всяк випадок...

Бабуся аж помолоділа від похвали.

— І ти, бабусю, так легко погодилася на таку... пригоду?.. — здивувалася онука.

— Це я тільки зовні — бухгалтер, а в душі — романтик, — призналася бабуся. — Це перше. А друге: на що не підеш заради улюбленої внучки?..

Люба притулилася до старенької, а Лев продовжив:

— Хотілося не лише перешкодити викраденню душі Львова, а й звільнити її. Для цього потрібен був голуб. Білий молодий голуб, який не просто так подружився з Ганнусею. Правда, Любо?.. — Дівча кивнуло і закліпало своїми небесними оченятами. — Це ти мене переконала, що голуба може заманити до нас Ганнуся... І я вирішив ризикнути — тому послав хлопців на дачу за своїми дівчатками... З Борисом... Щоб моя кохана чогось не учворила...

— Це безумство — ризикувати дитиною... — дорікнула Марі.

— Вибач... Знаю... — промимрив Лев і замовк. Не черствий же він, не колода: одна згадка про цей божевільний крок здушувала серце у лещатах страху й обливала чорною кров'ю. — Далі ви все бачили... — закінчував він свої одкровення. — Змію Наума Чортополоха я задавив ще перед собором, а в змію Зоряни Войтович у вирішальну мить поцілила пані Гелена...

— А Ярема Лавник?.. — запитав вундеркінд.

— Він був чистим. Без привида в собі. Це я зрозумів уже опісля. Його знову обдурила кохана жінка. Як і раніше. Така, видно, його спокута за гріхи... Або благо... Не впевнений, що самому Яремі відомо, як йому краще: чи з агресором у собі і диво-жінкою, чи вільним і без неї...

— Виходить, — Борис не приховував подивування, — Зоряна була найближче до мети!.. Її змійка виявилася найспритнішою!..

Безрукий погодився.

— Виходить, що так, — мовив він. — Хоча не знати, як би воно сталося, коли б не пані Орися. Гадаю, гадючка Стійкої була набагато краще підготовлена...

— І якби не ви, Леве Львовичу! Вражений вашою реакцією!.. Я помітив, деякі туристи встигли зняти на камери цю феноменальну ліквідацію змії мага! Мушу їх знайти! Кров з носа!..

— Нам просто пощастило, що гадюка мага не витримала паузи і кинулася в необдуману атаку на голуба... — виявив скромність Безрукий.

— Видно, Чортополох не встиг її попередити, що ви тренер з «бойового гопака»! — зареготав вундеркінд і заробив осудливого погляду матусі.

Ганнуся, упоєна цілющим гірським повітрям, заснула на руках Марі. Смерічки їй співали колискову. А мала крізь сон усміхалася, змахувала рученятами, наче була голубкою і летіла. Бабуся Гелена виразно зиркнула кілька разів на годинник, певно, втомилася...

— І все-таки: хто в кого вселився? — не заспокоювалась Люба. — Що тепер з цими... — дівчина задумалась, як краще назвати ще донедавна запеклих ворогів, — героями? — З інтонації можна було здогадатися, що герої без лапок. І правильно: бо хто поважає ворога, той цінує себе.

Лев глянув на трошки вже стишену, подобрілу Марі. Поглядом вручив їй слово.

— Вони в психіатричній лікарні, — повідомила хвиляста лікарка. — У Зоряни, Наума і Борислави — дисоціативний розлад. Тобто роздвоєння особистості. Зоряна поводить себе, як середньовічний суддя, карає всіх підряд згідно із законом. Наум каже, що він війт. Його манія — оборонні мури міста. Все укріплює та припасовує, наче жде якої навали. Борислава товчеться ночами у пошуках крові, бо бачить себе воскреслим з домовини упирем... Так що все зрозуміло, який привид у кому сидів...

— А Ярема?..

— А Ярема від Зоряни не відходить. Щодня приносить ласощі, молиться на неї, просить згадати його і повернути колишнє щастя... А вона щодня засуджує нещасного до смертної кари за перелюб... Так що Лавник уже не раз воскрес... Якщо чесно, мені його шкода... Ходить за мною, кається, обіцяє золоті гори, лише б я йому повернула кохану... А я не Бог. Потрібен час, щоб вигнати з її голови спогади, якими наслідили там привиди. І душу очистити від енергій минулого... Не так усе просто...

Сонце стояло на вершині гори і милувалося краєвидами. Сипало теплом додолу пригорщами, не шкодувало сил... Бачило сонце безліч світів, гріло істот на будь-який смак, а людей любило найбільше. Напевно, тому, що люди вміють дивувати... Іноді таке можуть утнути, що хоч бери і втікай з неба від сорому, а іноді... так приголублять, приласкають, зігріють любов'ю, що хочеться завмерти і світити лише людям, нікому більше!.. Хай простить їм Бог за егоїзм...

Мусило сонце спускатися з гори, хоча страх як не хотіло!.. Час підпирав, вечір з полонини підкрадався, а світило не могло відвести очей від компанії біля водоспаду. «Будь що буде! — вирішило. — Трішки підожду!..» Бо за стільки віків сонце добре навчилося читати людей. А безрукий велетенський чоловік, схожий на хижого лева й водночас на наївне дитя, щось зараз та й витворить. Чудово-безглузде, світло-темно-кольорове, заземлено-небесне! «Чесно! — вигукнуло сонце, аж луна пішла горами. — Щоб я з цього місця не встало!..» — бовкнуло. І захвилювалось. «А якщо дива не буде?» — злякалося.

Як це дива не буде?! Безрукий і нудьга?! Та ніколи!..

Лев піднявся над столом, як чорна хмара над горами. Прибрав поважності. Став пихатий, як

1 ... 80 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мер сидить на смерті», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Мер сидить на смерті» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Мер сидить на смерті"