Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

— Вживаю, тільки помірковано і не міцний, — у його голосі чую подив. Звикай, Романе, зі мною не скучиш, принаймні я дуже на це сподіваюся.

— Тоді давай зустрінемось у пабі, де я вилила тобі пиво на голову. О сьомій тобі підходить?

— Сьогодні? — він дивується все сильніше.

— Так, наша суперечка вже набула чинності. Чи ти передумав?

— Ні. Але ти знаєш, що сьогодні Різдво? Може, з хлопцем якимось погуляєш, у ресторан сходиш чи кіно?

— Сходжу обов'язково, коли він з'явиться, — кидаю роздратовано.

— Асю, я збирався піти в клуб і підчепити сумну самотню дівчину, яка мріє про чоловічу ласку. Чому я маю відмовлятися від доступного сексу заради тебе?

— Якщо тобі вдається зваблювати лише нещасних відчайдушних дівчат і лише у свята, то співчуваю, звичайно, доведеться тобі потерпіти до Дня святого Валентина. Але ми уклали спір з чіткою умовою: ти робиш усе, що я скажу. Так що о сьомій вечора зустрічаємося в пабі, столик я вже забронювала.

— Добре, — після невеликої паузи каже Роман і завершує дзвінок.

Я йду по засніженій вулиці, всередині дряпається неприємне почуття, яке я не можу зрозуміти до кінця. Це не ревнощі і не образа, з чого раптом їм взятися? Мені неприємно, що Роман не надав нашій суперечці такого великого значення, як я. Невзаємність завжди лякала мене, і ось знову з нею стикаюся. Але я сама напросилась — Роман ні в чому не винен, він мене зовсім не знає. Напевно, він вважав наше парі безглуздим жартом, секундним помутнінням розуму. Але я не даю порожніх обіцянок.

Нічого, у нас попереду цілий місяць, щоб краще пізнати одне одного. І почнемо ми прямо цього вечора.