Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Королева Сонька, Ірина Звонок 📚 - Українською

Читати книгу - "Королева Сонька, Ірина Звонок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королева Сонька" автора Ірина Звонок. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 163
Перейти на сторінку:

  Сонька гукнула:

  - Що ви тут робите, безсоромні?!

  - Розмовляємо, – нахабно відповів юнак.

  Василинка схлипнула, затулила обличчя білими руками, які аж світилися у напівтемряві, і втекла. Соня хотіла побігти за сестрою, але Баба схопив її за руку.

  - Мені боляче. Відпусти, – зажадала Соня.

  - Не відпущу, поки не побожишся, що нікому не розкажеш про те, що бачила.

Сонька закопилила губу:

  - Дуже мені треба пліткувати про вас!

  - Побожися, – хлопець не відпускав її.

  - Що ти мені даси за мовчання?

  - Поцілунок, як твоїй сестрі.

  Дівчинка скривилася, наче з’їла щось огидне, солоне, кисле, гірке та гниле водночас.

  - Не потрібні мені твої поцілунки. Навіть знати не хочу, що ти там собі придумав.

  - Тоді що ти хочеш?

Сонька подумала:

  - Навчи мене стріляти з лука.

Княжич знову зареготав.

  - Ти ж дівчина! Жінки не стріляють з лука!

  - Стріляють. Я бачила в одній книжці намальовану жінку з луком. Батько сказав, що вона жила колись дуже давно і була амазонкою.

Іван Баба зачудовано подивився на неї:

  - Хіба ти вмієш читати? Книжки – то для чоловіків. Жінки повинні займатися хатніми справами.

Від такої несправедливості Сонька ледве не заплакала.

  - У мене були книжки у Києві. І дяк приходив до замка, щоб навчити читати мене і Василинку.

  - Тому ти така зарозуміла. Тепер я розумію. А ну, ходи за мною.

  Княжич потягнув дівчинку з темного перехода на башту. Показав їй площу, що розкинулася внизу, між міщанськими будинками з темних дерев’яних колод.

  - Бачиш площу? Знаєш, що там було у стародавні часи?

  - Звідки мені знати? – пручалася Сонька. Нарешті їй вдалося вивільнити руку з цупких братових пальців.  

  - Невільницький ринок. Там колись продавали рабів, яких приганяли з сусідніх міст та земель. Там торгували бранцями, які потратили у полон. І жінок теж продавали. За ними приїжджали купці з Царграду та тих далеких південних земель, у яких замість Ісуса Христа вірять у Аллаха.

  Соньці стало моторошно, але вона не подала вигляду. Повела плечима і зневажливо закопилила губу:

  - Що мені до того?

  - Я б тебе продав. Щоб знала, як бути такою непокірною, – заявив Іван Баба, з викликом дивлячись на дівчинку.

  - Хіба ти мене взяв у полон, щоб продати?

  - Знаєш, як з тих пір кажуть у нашому місті і у сусідніх містах? Навіть у Полоцьку та Мінську.

  - Як?

  - Хай наречений знайде тебе у Друцьку! Це було таке прокляття.

  - Дурень! – вигукнула Сонька.

Вона нарешті вирвалася і втекла. А Іван Баба реготав і гукав їй услід:

  - Наречений знайде тебе у Друцьку, Сонько! І ти будеш змушена впокоритися своїй долі. Запам’ятай!  

    Але загалом Соньці подобалося жити у Друцьку. Місцеві легенди не лякали, а зачаровували її.

1 ... 7 8 9 ... 163
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева Сонька, Ірина Звонок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королева Сонька, Ірина Звонок"