Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

Софія.

Я швидко забігла в будинок і намагалася прийти до тями. Господи, це було близько! Це як грати з вогнем! Небезпечним та обпалюючим. Сподіваюся, він зараз пройде повз мене. Але я помилилася, і зрозуміла, це коли почувся стукіт дверей, і мій кіт підійшов і тихо сказав:

- Що таки догралася,  так?

- Олі, відвали!

- Ну - ну ... я, то відвалю, але це нічого не змінить Софія! Зрозумій ти це! Він узяв тебе на гачок!

- ОЛІ!

І потім він сів на диван, з таким скривдженим виглядом, що капець, і за мною тихо й мовчки спостерігав. А стукіт продовжувався, і потім пролунав голос:

- Софіє, я тебе бачив, і знаю що ти вдома, так що відкривай не змушуй мене ту стояти і довго чекати!

- Чого тобі потрібно Дідіков?!

- Може, тебе хочу побачити…

- Тоді я скажу, що ти зовсім божевільний Дідіков! До того ж на всю голову! Тому що мене ніхто не хоче бачити!

- Знаю, і заперечувати не буду! Відчини вже чи ми так, і будемо через двері на веселощі та цікавість сусідам говорити? А?

І тут мені кіт прокричав:

- Софіє, не здумай!

- Олі, не починай!

- задумав він щось Софія, чує мій хвіст біду!

- Ну, ось і перевіримо!

- Дурепа ти Софія!

- Знаю! - відповіла я коту

І я відкрила цей дівер і мовчки на нього, дивилася, а він із загадковою усмішкою сказав:

- Ну, нарешті, ну тепер привіт руденька!

- БУВАЙ Дідіков!

- Ох, бачу ти сьогодні, дуже добра Софія ...

- ага, дуже, особливо до тебе!

- Ну, ось я так і знав що ти від мене без розуму руденька, і просто боїшся це визнати  і сказати! Ну це нічого, я переживу..

Закочуючи очі, від обурення я відповіла:

- Не листи собі Дідіков, ти не мій типаж!

- ага, звісно, я так і повірив!

- як знаєш!

- Слухай, може, вже впустиш мене? На чай, наприклад, покличеш із солодощами? А руденька?

І тут на вулиці я побачила, як йшла Інга, і вона помітила нас, і так подивилася, що мені стало смішно, ревнує Інга, ще як! А ось тобі! Ну гаразд можна трохи  пограти, і вирішила:

- а знаєш, гаразд, містер настирливий інквізитор, заходь, все одно ж не відчепишся від мене!

- Так, ти права руденька, не відчеплюся! Отак би одразу, а вперлася, зі своїм ні, та ні… тільки час дарма втратила

І він побачив, що я дивилася на дорогу, повернувся і побачив там Інгу, потім усміхнувся, і пішов усередину будинку, ще й при цьому, проходячи біля мене, злегка цмокнув мене в щоку, мабуть спеціально, щоб Інгу позлити, ось же виродок інквізиторський. Так би врізала йому, або прокляла, хоча ні врізати краще. Він пішов у вітальню, сів на диван, я ж сіла навпроти крісла. І тут підійшов і мій кіт сів біля дивана, де сидів Роман і почав шипіти на нього як скажений і мені кричати:

- СОФІЯ! Ти що твориш!

- Олімп не кричи! Я знаю що роблю! І він, схоже, також!

- ще б пак! Просто так на чай він би до відьми не прийшов би! Це ж не наш старий Аркадій!

- Стеж за ним в обидва ока Олі!

- звичайно Софія, тільки сама - то дурниць не роби, гаразд? А то такі як він люблять відьом спокушати!

- звичайно-звичайно Олі ...

Роман, звичайно, розумів, що я недарма мовчу та ще й на кота дивно поглядаю, тому сказав:

- що руденька, твій фамільярчик зовсім не в захваті від гостей на кшталт мене, так? Що нервує?

- Ти ж знаєш відповідь, навіщо питати…

- Ну, так для перевірки ...

- Ну - ну…

- Дуже сподіваюся, що твій котик, нічого не наробить? І не надумав? Правда ж? а то не хочеться потім рани замазувати на собі

- він не такий дурний, щоб нападати на інквізитора на кшталт тебе, принаймні, поки ти мені шкоду не завдаси.

- цього не буде Софія, я не ображаю жінок, навіть якщо вони відьми, і ще й такі як цукерочки солоденькі...

- Господи ... ти, правда, божевільний Дідіков!

- Нехай і так, але добре, і так, де мій чай руденька?

- Де-де на кухні! Ось встанеш і підеш сам зробиш і буде тобі чай! Я тобі не прислуга! І не офіціантка

- не можу, я в тебе в гостях і хочу, щоб це зробила ти, руденька, як господиня цього будинку!

- ага, хрін тобі Дідіков!

- ох, ти така гостинна...

- не те слово!

- і як щодо чаю Софія?

- а якщо отрую?

- не отруїш руденька, а якщо й так, то я маю протиотруту від усіх ваших відварів, причому будь-яких!

- а якщо приворожу?

- на мене ваша ця вся приворотна і любовна магія не діє, але взагалі ти це можеш і без магії зробити руденька, якщо, звичайно, захочеш і постараєшся…для тебе це буде фігня

- цьому не бувати Дідіков!

- хто знає, хто знає руденька, ти відьмочка ще ого-го, і красуня, і дуже солоденька, так що подумай.

- відьма та інквізитор? Ти, мабуть, точно не в собі! Може, вдарився де, чи тебе вже хтось прокляв сильно, і на всю голову?

- Ні, ні те, ні друге, просто, часи змінюються Софія, тепер все можливо і все реально ... навіть і таке ...

- Коротше Дідіков, кажи чого прийшов, а ні, то провалюй до чортової бабусі! І не мозоль мої очі! У мене і так справ по горло! А ти мене тут усілякою дурницею відволікаєш!

- Ох, люблю я відьмочок у гніві! Ти в гніві просто ... ще сексуальніше стаєш руденька ...

- Ах, ти ж !!!!

- Гаразд, все Софія, давай без магії! Тепер серйозно, у мене через 2 дні новосілля намічається, ну думаю, ти знаєш…