Книги Українською Мовою » 💛 Бойова фантастика » Відродження-3, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відродження-3" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💛 Бойова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 79
Перейти на сторінку:

— Сідай. Приємного... Зголоднів, мабуть?

М'ясо було просто чудовим. Просмажені до хрумкої скоринки скибочки буквально танули в роті.

— Ти наче три дні не їв, — усміхнулася дівчина. — Не поспішай. Ніхто не забере. Я цілу сковороду насмажила.

— Смачно… — пробурмотів я з набитим ротом, поглядаючи на дівчину, що сиділа навпроти і дивилася на мене зі щасливими іскрами в очах. І раптом такий спазм перехопив горло, що довелося схопити келих і добре відпити. Я не міг довше тримати її в невіданні.

Мабуть, моє обличчя при цьому так змінилося, що очі Сашки злякано розплющилися, і вона стривожено подалася вперед.

— Подавився? Постукати?

— Ні… — хитнув головою. — Усе в порядку. Просто нам треба поговорити.

— Просто зараз?

— Так.

— Ну добре. Говори. Я слухаю…

— Розумієш… — я не міг підібрати правильні слова. — Загалом мені завтра доведеться піти…

— Касперський ще щось вигадав? Ти сьогодні не все зробив? — дівчина підвелася і пересіла до мене на коліна, поклавши голову на плече. — Гаразд… Вперше, чи що… Звичайно, коли ти брав мене зі собою, було веселіше, але нічого. Я вже звикаю.

— Стривай… Ти не розумієш. Можливо, я це… ну… назавжди піду.

— В сенсі? — Дівчина злегка відсторонилася. — Що означає «назавжди»? Ти мене кидаєш?

— Ні, ні… Не в цьому річ.

— А в чому?

— Я маю виконати одне дуже важливе завдання. Важливе для всього Людства. І воно, скажімо так, ммм… не зовсім безпечне.

— Тобі доведеться битися з андроїдами? — посерйознішало обличчя дівчини.

— Чому ти так вирішила?

— Тому що тільки вони справді небезпечний ворог. Я досі пам'ятаю ту мить, коли каратель у нас цілився. Кілька ночей спати потім не могла…

— Так, — я обійняв її за плечі і притиснув до себе. — Цілком можливо, що доведеться повоювати і з ними.

— Розкажи... Ти ж знаєш, я вмію зберігати таємниці.

— Я маю знищити частину інкубаторів, у яких Хантери вирощують своїх личинок. І це завдання набагато складніше за всі ті, що ми з тобою пережили. Тому я не відкидаю ймовірності, що можу загинути. Але ти не хвилюйся. Грошей я тобі залишу багато. І Касперський обіцяв...

— Ні, — м'яка, тепла долоня лягла на мої губи. — Ні слова більше. Ти обов'язково повернешся. Усіх переможеш і повернешся. А я тебе чекатиму. Скільки треба, стільки чекатиму...

В очах Сашки блиснули сльозинки, але вона зробила зусилля, хитнула головою і посміхнулася.

— І смажитиму м'ясо.

Я хотів сказати, мовляв, я не жартую, все дуже серйозно, але раптом подумав: а власне з чого такий песимізм? Я ж сильний, розумний — отже, якось викручусь. І повернусь. Обов'язково повернуся. Тому що не можна інакше, коли тебе так люблять і чекають. 

Тож я проковтнув усі зайві слова, а натомість обійняв Сашку ще міцніше і ніжно поцілував.

А потім була довга і солодка ніч... Ми ніби розчинилися одне в одному. Чи то прощаючись навік і бажаючи запам'ятати ці години й миті, чи навпаки, намагаючись довести самим собі, що немає у світі сили, здатної розлучити двох, коли вони так кохають одне одного. 

Обережно, щоб не розбудити дівчину, я повернувся на бік, але вона все ж таки відчула.

— Не спиш? — Сашка підвела голову.

— Сплю… Просто пити захотілося, а вставати ліньки, — бовкнув перше, що спало на думку. — Ось і повертаюся.

— Ледащо… — пирхнула дівчина і, перш ніж я встиг її зупинити, злізла з ліжка. — Зараз принесу. 

Босі ноги зашльопали по підлозі, на секунду в дверях окреслилася витончена дівоча фігурка, грюкнули дверцята холодильника, забулькала рідина, наповнюючи склянку. А потім Сашка повернулася.

Я взяв у неї склянку, зробив кілька ковтків, потім поставив на підлогу, а її взяв за руки і потягнув на себе… Завтра ще не настало. А ця ніч, як би там не склалося далі, наша.

1 ... 7 8 9 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-3, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відродження-3, Кулик Степан"