Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт 📚 - Українською

Читати книгу - "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність" автора Ганна Корт. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 68
Перейти на сторінку:
Глава шоста. Юля

— М-мені страшно! Я, я... Я не готова! Не готова стати мамою! Я не хочу народжувати! І ніколи цього не хотіла-а-а! Вагітність, пологи. Я боюся цього! Я не хочу! Не хочу! В мене були плани! Б-багато пла-анів... А тепер! Тепер все... Все... — гіркий плач не припиняється. Стискаю руки в кулаки зкомкуючи вже наскрізь мокру,  сорочку Антона, від моїх сліз. Та нічого з собою вдіяти не можу. Зариваюся обличчям в область грудної клітки Антона й реву. Часто схлипуючи й тремтячи всім тілом. 

Чоловік притискає моє тіло до себе, говорить заспокійливі слова, гладить по голові. А я все ніяк не заспокоююся емоції рвуться на свободу разом зі словами. Все те накопичене за останні два тижні нарешті  виплакується з мене 

— Тепер доведеться все-е кинути с-спорт, танці-і. Я так.. Так довго йшла до того що зараз маю і те-епер ось так про-о-осто, — далі мямлю не розбірливо. Язик заплітається. Обличчя починає пекти від великої кількості солоних сліз що вбираються в шкіру. Горло починає дерти від того що кричала. Я захлинаюся. Захлинаюся власними сльозами. Власним плачем і істерикою. Хочу та не можу нормально говорити. Повітря в грудях не вистачає. Мені там давить і болить. 

Дозволяю Антонові бути поруч та обіймати мене. Дозволяю собі побути слабкою біля нього. В мене просто не залишається вибору. Емоційний стан все вирішив за мене. 

Розплющую очі й розмитим поглядом бачу щось біле. Це стеля кімнати. 

Але чиєї!? 

Сідаю на ліжку й хапаюся однією рукою за голову. Яка починає сильно  боліти. Перед очима на кілька секунд темніє. Трохи оклигавши оглядаюся. Я впізнаю ці меблі. 

Я в кімнаті Антона! Та як я тут опинилася? Останнє що пам'ятаю те як ридала притискаючись до його грудей.  Підіймаюся з ліжка повільно та обережно. Відмічаю що одягнена я у довгу білу футболку під якою лише білизна. 

І на тому спасибі! 

Стаю на ноги які погано тримають. Голова гуде, а тіло знобить. Легко похитуючись підходжу до вікна відсовую штору. За вікном вже ніч. В роті відчуваю солонуватий присмак та сухість у горлі. 

Потираючи одне око відчиняю двері та виходжу з кімнати. Яскраве світло б'є в очі сліплячи їх. Звикаю до освітлення й бачу Сашка що сидить за столом у кухні й щось п'є. Скоріш за все чай. 

— О ти вже прокинулася!? Здоровенькі! Як самопочуття? Антон просив переказати що скоро буде. Йому по роботі потрібно було відлучитися. — Прибравши зі столу хлопець йде в передпокій та взувається. — Ну все я пішов якщо, що їжа в холодильнику. Хоча Тоха має бути.. — вхідні двері відчиняються. — О! А ось і Тоха! Ну все я побіг, а ви тут не сумуйте, — двозначно підморгнувши Сашко покинув квартиру. 

— Давно прокинулася? — скинувши взуття підходить до мене. 

— Ні, — голос трохи хрипло звучить. Від сухості в горлі я починаю сильно кашляти.

Мить і мені простягують склянку з водою у руці. Беру її та жадібно припадаю до неї губами. В мить осушую склянку з водою полегшено видихаю. 

Помічаю занепокоєний вигляд Антона що стоїть поруч. 

— Дякую, — рукою торкаюся його плеча даючи зрозуміти що все добре. 

Проходжу у вітальню та падаю на диван. Відкидаюся на спинку та закриваю очі. Вирівнюю трохи збите  дихання. Розплющую очі. Хлопець підходить до дивану та так само як і я, плюхається на нього. Важко зітхає й мало не виє, мабуть, від досади.  

Різко вирівнюється сідає в пів оберта до мене. 

— Якщо тобі краще, то може поговоримо? Нормально, поговоримо, Юль! — вже більш серйозним тоном сказав останні слова. 

— Поговорімо. 

Вирівнююсь і сідаю так само боком обличчям до Антона. Дивлюся в його сині начебто  бездонні очі. Які блукають моїм обличчям і зупиняються на моїх сірих очах.  Сидимо дивлячись очі в очі мовчачи.  Підпираю голову рукою не відриваючи свого погляду від його очей. 

— Ну? Про що говоритимемо? 

— Давай одружимось? 

Від слів Антона на обличчі з'являється широка посмішка й закочуються очі. 

— Смішний жарт. 

— Я не жартую! Якщо ця дитина і справді моя, і їй як і усім потрібен батько то чому ні? — на обличчі хлопця читається чисте нерозуміння. 

— Тому, що, аби бути батьком не обов'язково ставати моїм чоловіком. Достатньо просто бути поряд, давати любов та турботу дитині. Підтримувати, вчити, захищати оберігати. Ну і само собою забезпечувати фінансово, — говорю спокійним голосом усміхаючись. Мене трошки забавляє пропозиція хлопця і його серйозність. 

— Але ж дитині потрібна повна сім'я! 

— Родина в якій мама з татом не кохають одне одного — родиною назвати важко. Я ні до чого тебе не збиралася й не збираюся зобов'язувати, — говорю вже серйозним тоном. — Тому ні! Заміж я за тебе не вийду. Це не входить в мої плани. 

— Весілля не входить, вагітність теж. А що ж тоді в них входить? — з зацікавленням у голосі  питає. 

— Ну... Я хотіла взяти дитину з дитячого будинку. Не зараз! Ні. Потім. Коли стану міцніше на ноги, й здійсню всі свої задуми. Народжувати як ти вже знаєш я взагалі не збиралася. І на те є маса причин. 

— Я чув! Тіло стане не таким, груди обвиснуть, здоров'я може погіршитись. 

— Не лише в цьому справа. Але це теж не менш важливо. Я займаюся танцями.  Які тепер доведеться покинути, — трохи сумно відповідаю

— Серйозно!? Міг би й одразу здогадатись. Судячи з того що встиг побачити у клубі тієї ночі, — оченята  заблищали, а губи розтяглися в усмішці. І на щоках видніються маленькі ямочки. 

— Та не здогадався, — констатую явний факт. 

— Що ще? Ну про ресторанний бізнес ти вже, мабуть, у курсі? 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 7 8 9 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"