Читати книгу - "Поряд з тобою, Ірен Вастро"

Нарешті я сьогодні виспалась.Добре, що сьогодні вихідний. Піднімаюся з ліжка та прямую на кухню випити свіженької кави, щоб остаточно прокинутися. Нікого немає. Подруга мабуть ще спить, а Артем мабуть вже поїхав. Ставлю чайник і шукаю каву. Здається вона закінчилася. Вирішую  пошукати на верхній полиці, де ми завжди ставимо, коли купуємо щось наперед з Жанною. Беру стілець і вже майже дістаю каву, коли чую:

-Доброго ранку. Ти вже зранку підкорюєш гірські вершини?- питає Артем, а я в мене від несподіванки сіпається нога і я лечу вниз з криком:

-А-аааа!- кричу закриваючи очі.

Не відчуваю падіння, а лише знайомий запах парфумів та теплі руки, що мене підхопили.

-Що тут у вас сталося?- питає сполошена подруга, що прибігла на кухню.- А репетируєте?- робить свій висновок усміхаючись.

-Яке репетируємо! Рятую твою подругу вкотре.- каже Артем  обережно опускаючи на підлогу.

-Дякую.- кажу розгублено.

-Будь ласка. Будь уважніше. А то доведеться шукати нову дівчину.- каже усміхаючись Артем.

-Отож. Цінуй її, а то ще наша місія не закінчилася.- каже Жанна.

-Кава я?- питає проходячи на кухню та сідаючи за стіл.

-Закінчилася. Я хотіла дістати, але мало не впала. Далі ти бачила.- кажу я.

-Я зараз вам дістану.- каже Артем та дістає з полички каву.

-Дякую, братику.- каже Жанна, цілуючи в щоку.

-Давайте кави та я вже поїду. В мене ще сьогодні багато справ.- каже Артем.

-Це яких?- питає Жанна.

-Ми сьогодні  домовилися зустрітися з  Тимуром та  Денисом.- каже Артем  мішаючи каву в чашці.

-А ясно. Знову підете в якийсь клуб і будете відриватися.- каже подруга.

-Відриваються хлопці. В мене вже є Руслана.- каже Артем з серйозним обличчям.

В цей час приходить повідомлення на мій номер. Леонід запрошує в кіно сьогодні  в обід. Всміхаюся, бо все-таки з ним зустрінуся.

-Гарні новини?- питає Артем, пильно на мене дивлячись.

-Так. Мене запрошують сьогодні в кіно.- кажу я, відповідаючи «Згодна» Леоніду. 

-Це ж добре! Погоджуйся!- каже Жанна штовхаучи ліктем.

-Я уже.- кажу я всміхаючись.

-А ти гарно його знаєш? – питає Артем.

-Це наше перше побачення. Ми працюємо разом, тому знайомі, але на побачення йдемо вперше.- кажу я дивлячись на Артема, в якого чомусь змінився вираз обличчя.

-Ясно. Бажаю гарного побачення. Бувайте милі дами.- каже Артем і йде на вихід.

Жанна його проводжає.

-То, що будемо тебе збирати на побачення?- питає подруга мене оглядаючи.

-Напевно.- кажу я, допиваючи каву.

Декілька годин зборів і от я вже готова. Гарна сукня нижче колін та розпущене, накручене волосся – ось мій лук. Сьогодні довелося одягти туфлі- човники, бо єдині гарні туфлі зіпсувала вчора.

-Привіт. Це тобі. Ти дуже сьогодні гарна.- вітається Леонід та дарує класичну троянду на довгій ніжці.

Беру в руки та вдихаю її аромат.

-Дякую.- всміхаюся.

-Ти не проти прогулятися?- запитує пропонуючи свій лікоть.

-Ні. Тільки за.- говорю я і ми йдемо не поспішаючи вулицею.

-Я дуже радий, що ти погодилася зі мною зустрітися. Ти мені дуже подобаєшся Злато. – каже хлопець дивлячись на мене, а це мене заганяє в фарбу.

-Який фільм будемо сьогодні дивитися?- питаю, щоб не відчувати себе ніяково.

-А яким ти віддаєш перевагу?- питає.

-Я різні полюбляю. Мабуть всі окрім документальних та фільмів жаху. А ти?- кажу я.

- Так само. Тоді подивомося на місці.- каже він.

По дорозі ми встигаємо поговорити про смаки в музиці, роботу та їжу. Тож поки підходимо до кінотеатру, то багато чого дізнаємось одне про одного.

-Отже, зараз буде романтична  комедія, або бойовик. На що підемо?-запитує Леонід.

-Давай все- таки на комедію. – кажу я.

Хлопець купує квитки, попкорн, напої і ми прямуємо на свої місця. Леонід веде себе адекватно, як для першого побачення і веде себе як джентельмен. Коли кіно закінчується і  я насміялася до сліз виходимо на вулицю.

-Дякую, за цікавий фільм.- кажу я.

-Мені теж сподобався фільм. Особливо, як ти дзвінко сміялася. Тобі дуже личить посмішка.- каже знову мені комплімент.

Опускаю голову і знову червонію від його уваги.

-Може в кафе? Перекусимо?- питає Лео.

-Давай.- кажу я.

В кафе небаготолюдно і ми займаємо столик біля вікна. За приємними розмовами час минає швидко і вже вечоріє.

-Я тебе проведу.- каже Лео, коли ми виходимо з кафе.

  Він проводить мене до мого під’їзду.