Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Азартні ігри з долею 📚 - Українською

Читати книгу - "Азартні ігри з долею"

255
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Азартні ігри з долею" автора Іво Брешан. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 49
Перейти на сторінку:
що всі вони також свідки в пакрацькій справі, мною може і поліція зацікавитися. Ти хочеш, аби я опинився за ґратами?

— Тоді зробімо так! Я візьму все на себе. Я засную і акуратно зареєструю Товариство громадян, яке проводить благодійну акцію під гаслом... от, скажімо, нехай буде «Дубровник — відкрите місто»...

— Що це значить? Коли це ми для кого зачиняли двері?

— Ми завжди були зачиненими, та ще й — щонайменше — для 90 відсотків населення. Завдячуючи таким, як ти, здирникам астрономічних цін за готельний бізнес. А ця акція мала на меті, щоб наші люди з середньостатичною зарплатнею отримали змогу насолодитися радістю туризму, яка перевищує їхні фінансові можливості. Це, по-перше, не приверне прискіпливої уваги журналістів. Опріч того, циркулярні листи матимуть меморандум товариства і підпис буде мій. Так ти не матимеш ніякого стосунку до цього, лише розмістиш у своєму готелі свідків.

— О Боже! Тобі це здається несуттєвим. А чи знаєш ти, скільки коштує лише сон у віллі «Ореола» на одну ніч? Ти справді вважаєш, що це хороша задумка, щоб якісь гості користувалися усіма послугами безкоштовно?

— Не турбуйся, матимеш чим покрити видатки. Всі витрати візьме на себе товариство. Звичайно, лише формально, на папері. Всі витрати будуть покриті начебто коштами спонсорів. А насправді за це платитиме той, хто програє, і це на додачу до тих коштів, які були внесені як ставка. Отже, готель не буде в мінусі ані на ліпу[19].

— Е, так то вже зовсім інша річ! — у душі Бонетті врешті почала перемагати його колишня жага до азартних ігор над його відповідальністю директора. — Але хочу, щоб ти знав! Якщо до чогось дійде, я нічого не знаю, ні в чому не замішаний, ні за що не відповідаю. Я лише надавав послуги, які замовляло та оплачувало твоє товариство.

Розвіявши всі сумніви та все з’ясувавши, Тюдор одразу ж перейшов до справи. Насамперед він залучив кількох своїх колег-пенсіонерів, щоб з ними заснувати товариство, яке б можна було зареєструвати в міському управлінні. Вони надали свої підписи більше через його прохання та на його честь, аніж через те, що їх взагалі хоч якось це зацікавило. А що стосується уваги ЗМІ, Тюдор, як виявилося, мав рацію: на акцію «Дубровник — відкрите місто» зреагувало лише кілька місцевих журналістів і про те було написано небагато рядків у «Віснику Дубровника» та мимохідь згадано про неї в ефірі радіостанції «Дубровник», все відбулося практично непоміченим. Після того Франко розпочав роздобувати свідчення та дані. Від Кожуля він дізнався усе, що було потрібно, про Лацковича та Вучича. Що ж стосується інших трьох, йому не залишалося нічого іншого, як поїхати до Спліту, Рієки та Загреба і в кожному з тих міст в управлінні поліції він зіграв роль їхнього дядька. Він представлявся заможним емігрантом, який після багатьох років повернувся на батьківщину, і тепер у пошуках своїх племінників, бо вже давно загубив усілякий зв’язок із ними; а за старою адресою у Пакраці начебто їх не знайшов. В жодному з міст не було ніяких перешкод, щоб такому вишуканому літньому панові допомогти в його пошуках і надати необхідну інформацію, тож за нетривалий час усе було готове і можна було розпочати гру.

Незабаром кожен із п’яти свідків отримав листа із товариства за підписом Тюдора, у якому розповідалося про основні положення та мету акції «Дубровник — відкрите місто», а вже далі, наприкінці, повідомлялося, що їхній ідентифікаційний номер виграв у лотереї. Автор листа просив, якщо вони схочуть скористатися своїм призом, то перш ніж їхати в готель «Аргентина», повідомити про те, у який саме час вони планують це зробити. Перша відповідь не забарилася. Відгукнулася журналістка Ана Немчич з Рієки та виявила бажання скористатися цією можливістю протягом третього тижня травня, бо саме тоді в Дубровнику відбудеться міжнародний симпозіум щодо прав людини, який організовує Хорватський Гельсінський Комітет (ХГК), на якому вона, як журналістка, все одно мусить бути, отож було б чудово поєднати роботу із задоволенням. Згідно з домовленістю, Бонетті надіслав їй відповідь факсом, номер якого був у листі. Він повідомив, що для неї все зарезервовано і попрохав надати точну дату і годину приїзду, так само, як і засіб пересування, яким вона прибуде, щоб вони знали, коли її чекати. Тож, коли третій тиждень травня був не за горами, Бонетті отримав телеграму: «Прибуваю кораблем з Рієки в неділю о 16 годині. Ана Немчич».

Точно у визначений час Бонетті й Тюдор прибули у Груж для зустрічі корабля. А щоб усе виглядало достовірніше, з ними була начальниця рецепції із службовою готельною автівкою.

Обидва гравці попередньо домовилися про все, обговорили усілякі можливі ситуації і вирішили непомітно стежити за учасниками гри. У разі, якщо раптом свідки розмовляють з кимось із них при нагоді, першої миті виникла суперечка; кожен боявся, що тим супротивник може надати собі якусь перевагу. Проте коли вони глибше розглянули це питання, то дійшли згоди, що уникання будь-яких контактів виглядатиме дуже підозріло, так само, як і їхнє форсування, тож, зрештою, домовилися: якщо ці розмови відбуватимуться, то вони мають здаватися спонтанними й ненавмисними. Гарантією дотримання умов порядної та чесної гри було слово, яке вони дали один одному, оскільки вони все ж мали велику довіру між собою. Бо, знову-таки, вони були відомі як люди, для яких неписаний кодекс азартних гравців став святинею. Загалом і цей засіб перестороги був насправді непотрібний; для одного, як і для іншого будь-яке втручання на свою користь зробило б ті виграні гроші заплямованими, брудним, нечесними, і то б повністю зіпсувало всю насолоду та задоволення від гри.

Коли прибув корабель і подорожні почали сходити на берег, вони відразу ж побачили молоду жінку тридцяти років, із коротко стриженим світлим волоссям, спортивно зодягнену, із наплічником на спині та фотокамерою на плечі, до неї без роздумів попрямували. І вони не помилились; то була журналістка Ана Немчич. Франко першим привітав її з приїздом, і відразу ж отримав коротку і змістовно-наповнену тираду про те, як у туризмі треба вести справи та рахунки, аби готелі категорії «люкс» стали доступними кожному нашому пересічному громадянинові. Потім познайомив її з рештою; Бонетті представив як винятково обдарованого фахівця в галузі готельного бізнесу, що продемонстрував дуже глибоке розуміння акції «Дубровник — відкрите місто», при цьому Іво стояв, скам’янілий від страху й тривоги, що Тюдор скаже щось, що може його скомпрометувати. Після того вони відвезли журналістку

1 ... 7 8 9 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Азартні ігри з долею», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Азартні ігри з долею"