Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Лівія з роду Воранор, Сафі Байс 📚 - Українською

Читати книгу - "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лівія з роду Воранор" автора Сафі Байс. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 60
Перейти на сторінку:
Дитя

Лише чотири години минуло з того часу, як Лів зустрілася з братом після такої тривалої розлуки. Але липневе сонце вже поспішало змінити на небосхилі місяць. Зірки поступово знебарвлювалися, поки не зникли зовсім.
Після танцю Лів покинула широкоплечого блакитноокого кавалера і підійшла до брата. Подумки визнала, що кавалер був незгіршим, як для людини. Добре знав свою роль у танці й впорався з нею без огріхів. От тільки якби не такий густий запах парфумів.
— Мені час повертатися, — зітхнувши, сказала вона Артуру.
— Так, — кивнув він. — Але, я не можу відпустити тебе, не пригостивши. Ходім, — обережно й ніжно, наче вона все ще була крихітним дитям, яким він бачив сестру востаннє, взяв її за руку і повів до будинку.

Вони піднялися широкими, викладеними з тесаного каменю, сходами, і увійшли в розчинені навстіж двері. Посеред просторої вітальні стояли два чорних дивана з білими подушками, на підлозі лежав круглий білий килим. Артур взяв телефон з дивану, натиснув кнопку і, дочекавшись з'єднання, сказав:
— Анжеліко, мила, спустися до мене в вітальню.
Лів позчула кроки босих ніг по сходах, потім по кам'яній підлозі. І ось перед ними з'явилася дівчинка зростом під метр тридцять, з розпатланим світлим волоссям, що спадало нижче пояса по нічній сукні в сердечках. Її великі блакитні очі з цікавістю поглянули на Лів.

—Вибач, що розбудив, — Артур підійшов до неї і підняв на руки. — Але я обіцяв познайомити тебе зі своєю сестрою, а вона, на жаль, не може затриматися у нас до ранку.
Вони підійшли до застиглої від подиву жінки.
— Ти Лів? — сонним голосом запитала дівчинка.
— Так, — відповіла вона.
—Ти така гарна, — Анжеліка потягнулася рукою до гості. — У тебе таке чарівне волосся! І очі, — вона захоплено оглядала гостю. — Ти вся чарівна!

— О, крихітко, ти теж дуже красива, — Лів немов зі сторони почула свій голос. І він здався їй надто сентиментальним.
— Артур теж так каже. Щодня, — сказала дівчинка зі зворушливою дитячою простотою, без будь-якої зарозумілості. — Ви з ним такі схожі ... Як близнюки, тільки він хлопчик, а ти дівчинка.
Лів перезирнулася з Артуром. Він посміхався, на відміну від Анжеліки, самовдоволено, хоча дівчинка захоплювалася не ним, а його сестрою.
— Вкуси мене, — Анжеліка простягнула вперед тонку білу ручку.
Лів здивовано глянула на дівчинку, потім на брата.

— Артуре, я не можу. Я бачила кров лише в келихах і пляшках. Мені не доводилося кусати людину ... Артуре ... Тим більше дитину.
— Я тобі не подобаюсь? — голос Анжеліки став ображеним, вона готова була розплакатися.
— Сестро, вкуси її — це буде знаком вашої дружби, — сказав Артур, він підійшов з дівчинкою на руках ближче до Лів, яка встигла відсторонитися від них на кілька кроків.

Вона вагалася ще кілька секунд. Ранкове світло тим часом все більше пробиралося в  кімнату. Лів вже чітко уявляла собі лють Андре, але ставилася до цього спокійно, адже неминучого боятися не було сенсу. Вона взяла довірливо простягнуту їй дитячу ручку і піднесла до губ. Артур подумки дорахував до тридцяти, після чого наказав сестрі відсторонитися.
— Дякую, — Анжеліка радісно посміхнулася.
— Це тобі спасибі, — відповіла Лів.
— Можеш бігти до себе, — Артур опустив дівчинку на підлогу. — Сподіваюся, тобі ще вдасться поспати.

— Коли ти прийдеш до нас знову? — запитала Анжеліка. — Я хочу погратися з тобою. У мене зовсім немає подружок, тільки Артур. Але він мені як брат, розумієш, він не дівчинка.
Лів посміхнулася. Їй дуже б хотілося стати для цієї дівчинки сестрою і подругою.
— Не знаю, — вона дійсно нічого не могла обіцяти.
— Але, коли-небудь, прийде, — Артур дав більш обнадійливу відповідь, після чого дівчинка таки вирушила нагору.
— А рана? Хіба її не потрібно обробити? — стурбовано запитала Лів.

— Ти ж бачила, кров не йде. Вампірські рани швидко загоюються, адже наші зубки стерильно чисті, — заспокоїв її брат. — Ну як відчуття після першого в житті укусу?
— Навіть не знаю ... Ні, таки куди спокійніше пити кров із келиха. Артур, а ці укуси, вони не обернуть її?
— Не переймайся щодо цього. Для обернення потрібно, щоб і вона випила вампірську кров.
— Звідки ця дитина тут?
— Я зустрів її пізно вночі на вулиці одного міста, — продовжив брат.
Подив у очах Лів читалося настільки ясно, що він відчув необхідність розповісти більше:
— Запитав, чи не загубилася вона. Виявилося, що це сирітка, яка втекла з притулку. Я пообіцяв забрати її в свій дім, якщо вона дасть мені випити трохи своєї крові. Вона погодилася.
— І ти тримаєш при собі дитину, щоб пити її кров? — в голосі Лів звучало пекуче обурення.
— Не лише для цього. Вона — це певною мірою компенсація маленької сестри, яку в мене забрали. Та й у неї зовсім нікого немає в цьому світі.
— А притулок?

— А притулок, очевидно, був достатньо хорошим і привітним, щоб звідти втекти. У будь-якому випадку, Лів, мені подобається ця мала, і я маю намір виростити її. А якщо ти думаєш, що вона тут лише як посудина з кров'ю, то сама подумай — багато я можу взяти у дитини? Є й інші люди, які завжди раді нагодувати мене.
— Це прекрасно, Артуре. Все прекрасно: твоє повернення, бал, будинок, Анжеліка ... Я б хотіла побути тут ще, але мені правда пора бігти, — Лів з тривогою глянула у вікно і попрямувала до виходу.
— Послухай, — брат м'яко схопив її за зап'ястя, — а може тобі не повертатися?
— Ти з глузду з'їхав? — здивувалася Лів.

— Він навіть не знає, де тебе шукати. Ні, звичайно, Андре здатний побачити це досить швидко. Але, що він зможе зробити? Вб'є мене, тим самим породивши в тобі ненависть і відразу до нього? Накаже знову відправитися в заслання? Сестро, я тепер не такий простий, як був тоді. У мене величезні зв'язки і серед людей, і серед вампірів. Я можу відчутно зашкодити його бізнесу, можу знищити його. А, якщо нам випаде битись один на один, навряд моя сила поступиться його.
— Брате, — Лів вивільнила свою руку, — бізнес — це просто улюблена гра Андре. Не більше, не менше. Навіть якщо ти зруйнуєш один, у нього з'явиться новий. Але, вибач, швидше за це він зруйнує все, чого ти досяг. У ньому стільки сили. Іноді навіть я боюся його. Але ще більше — люблю.
Артур здивовано повів бровою.
— Так. Звідки цей подив? — Лів відкинула назад волосся, задерши підборіддя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 7 8 9 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лівія з роду Воранор, Сафі Байс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"