Книги Українською Мовою » 💛 Детектив » Фортуна на всю котушку, Ірен Карк 📚 - Українською

Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фортуна на всю котушку" автора Ірен Карк. Жанр книги: 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 55
Перейти на сторінку:

-Дякую Вам!- зраділа я і поспішила до машини.

-Ти заходь зранку по молоко!- крикнув він.

-Зайду обов'язково! Ще раз дякую!

Він махнув рукою і поліз у свою автівку, а я поїхала в указаному напрямку.

Дорога і справді була, хоч і не дуже гарна, проте для моєї машини не страшна. Вже скоро я побачила хрести на кладовищі та велику білу церкву. Неймовірно зраділа і додала газу. Вулицю і будинок знайшла без проблем. На веранді горіло світло і я посигналила. З дверей вискочила Ліза і кинулася відчиняти мені ворота. Я заїхала на територію і вийшла з машини. Я була так рада що дісталася сюди, а не ночувала в полі, що навіть забула, як недавно злилася на Лізу. Ми обнялися і піднялися на крильце. 

Сіли на старенький диван і вона запитала:

-Ти чому так довго? Я вже хвилюватися почала. Телефонувала тобі кілька разів, але у тебе не було зв’язку.

-Та я їхала такою дорогою, що там не тільки мережі не було, а і самої дороги також!

-А навіщо ти туди поїхала? Є ж нормальна асфальтована, до самого села. Там і вказівник на трасі є.

-Може і є, але навігатор про це не знає!

-Вбила б я того, хто придумав цю штуку, але не довів її до ладу!

-Мені здається ти не єдина така. Головне що я доїхала. Дивімося будинок, бо мені ще додому їхати треба.

-Так може залишишся? Скоро стемніє, що ти тут побачиш вночі? А завтра зранку все і подивимося!

-Ліза, я їхала сюди на кілька годин всього, у мене навіть речей немає з собою.

-Ну перевдягтися я тобі знайду, у мене лахміття ціла сумка.

-Не думаю що це буде нормально. Давай швидко подивимось і все.- намагалась я відмовитись. Не те щоб я брезглива, просто у мене вихідні попереду, які я планувала провести лежачі на дивані.

-Та ну, Єва, ми не бачилися давно. Залишайся, а завтра разом поїдемо в місто. Заодно і мене підкинеш. Зрештою тут свіже повітря і дуже гарна природа. Можемо навіть на озеро сходити покупатись. Прекрасні вихідні будуть.

-Ну не знаю, в принципі не так і погано буде побути на природі. Добре, на озеро підемо, тільки завтра ввечері повертаємося в місто.

-Чудово!- зраділа вона,- Я зараз дідове вино дістану. У нього класний виноград і вино просто відмінне виходило.

Вона побігла за вином, перед цим давши мені футболку і шорти. Я переодяглася і почувати себе стала краще. Хоча будинок був старим, проте дуже затишним. Видно було, що власник ставився до нього з любов’ю.

-Ліза, може розкажеш, як тобі дістався цей дім?

Вона діставала склянки та нарізала фрукти, які лежали в холодильнику. Судячи з запасів, вона точно збиралась провести вихідні тут.

-Це будинок мого троюрідного діда. Він помер в 98 років, переживши свого сина. А той був нелюдимий і спадкоємців окрім мене не лишилося. Бабуся до самої смерті піклувалася про нього і я частенько допомагала йому на огороді. Тому думаю він і залишив його мені. За що я йому дуже вдячна. Сподіваюсь, що я зможу отримати за нього нормальну суму, щоб вистачило на квартиру.

-В принципі все можливо. Це село скоро увійде в межу міста і тому ціни на нерухомість зростуть. Ще і гарна природа поряд. Якщо стан у нього не гірший, то думаю ми зможемо, щось придумати. Але точніше скажу після того, як обдивлюся все.

-Завтра цим і займемося. А зараз давай, за зустріч!- вона підняла свою склянку. Я стукнулася з нею своєю і пригубила вино. Воно дійсно виявилося смачним, хоча і трохи міцним. Я відчула як тепло розходиться по тілу. Стало легко і приємно. Все-таки були плюси від цієї поїздки.Ми сиділи та розмовляли. Ліза розповідала історії своєї родини, хоча вони не були надто цікавими, проте я слухала її та відпочивала. Аж до того моменту, як вона сказала:

-Я тут Сергія недавно бачила…

-Стоп!- перебила я її,- Я розлучилася з цим чоловіком і більше не бажаю чути про нього! Тому краще заткнися!

-Та я ж просто… так щоб підтримати розмову!- тихо сказала вона.

-Підтримуй історіями з дитинства, а про цього ідіота мені не нагадуй!

-Та я просто хотіла сказати… ну тут така справа… я навіть не знаю як…

-Кажи вже!- рявкнула я. Мене дуже напружувало те, як вона почала мнуться! Що ще ці двоє придурків задумали?

-Ну коротше, Сергій все-таки не заспокоївся і зміг пробратися у квартиру Олега. Не знаю як це йому вдалося, проте він навіть зміг найти сейф і ключі від нього. Прикинь, той недоумок ховав їх прямо в вазочці поряд з сейфом!

-Ти про Сергія кажи, а не про Олега!- я навіть боялася подумати, що втнув мій колишній.

-Ага! Так ось! Він відкрив сейф і там лежали гроші. Багато грошей. Сергій хотів відразу їх забрати, але побоявся. Адже коли він підіймався на потрібний поверх, то на сходах зіштовхнувся з прибиральницею Олега, яка якраз виходила з його квартири. Вона добре бачила Сергія, адже він зачепив її й у неї упала сумка. Жінка ще сварилася на нього. Якби Сергій забрав в той день гроші, вона могла його описати,  Олег одразу зрозумів би про кого мова.

-Уже радує що він хоч думати почав! Але відчуваю, це не кінець?

-Не кінець. Він подзвонив до мене і розповів все. Йому потрібне алібі на момент, коли він забере з сейфа гроші. Навіть якщо його запідозрять, буде людина, яка підтвердить, що в той момент він був далеко за містом. Я на цю роль не підходжу, адже ми з ним разом ходили до поліції писати заяву на Олега, але якщо це скаже спадкоємиця відомих юристів, ще і його колишня дружина…

-… то мені звісно повірять, адже прикривати його мені немає резону!- закінчила я за неї.- От скажи мені, ви ідіоти?

-Єва, послухай, тільки ти можеш допомогти йому!

-Я цьому козлу не збираюся допомагати!

-А мені? Адже я також постраждала від рук Олега!

-А тобі я можу допомогти тільки з оцінкою будинку. Хоча якщо ти продовжиш в тому ж дусі, то і цього робити не буду. Зараз від поїздки додому мене зупиняє тільки те, що я випила уже достатньо вина. Проте, якщо ти не заткнешся, то я викличу сюди «тверезого водія»!

1 ... 7 8 9 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фортуна на всю котушку, Ірен Карк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"