Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

Віртен ле Рів'єн

За півгодини ми стояли в будівлі архіву, чекаючи, доки Антуан впорається із захистом, дозволивши нам без сповіщення будь-кого проникнути всередину захищеної частини приміщення. На варті вирішили залишити Тесара, він завдяки поліпшеному сприйняттю перевертнів, таких як слух і нюх, зможе заздалегідь дізнатися, чи не прямує хтось у наш бік, і попередити нас. Як сигнал він мав зімітувати спів однієї досить поширеної в цих краях пташки, підвищуючи з кожною секундою тональність.

Нарешті Антуан подолав усі можливі прошарки захисту, і ми проникли у священне місце Академії Військової майстерності та Шпигунства, архів. Пройшовши вздовж стелажів, я звернув увагу, що все було систематизовано не за роками навчання і випуску, а за іменами в алфавітному порядку. Хлопці вирушили шукати Бет у картотеці, а я, махнувши їм, що наздожену, поспішив до літери А, вирішивши спочатку знайти відомості про дружину.

Хвилин п'ять я шукав Аурелію Ерабет Альтаур серед імен на А, але кілька разів пройшовшись то в один, то в інший бік алфавітним рядом, так і не знайшов нікого з таким ім'ям. Хлопці, напевно, вже давно все надибали, переглянули відомості про Бет, і вже почали замислюватися, куди я пропав. Але я все ніяк не міг зрозуміти, де ж мені шукати відомості про мою дружину, якщо в архіві їх немає. Напевно, доведеться звертатися до ректора по допомогу.

Нарешті відірвавшись від своїх безуспішних пошуків, я пішов у той бік, куди прямували хлопці. Дійшовши до них, я побачив стурбовані й здивовані вирази обличь. Запитавши в них, що трапилося, я отримав відповідь, що родичів у Бет немає.

Замислившись і сам, я поглядав то навкруги, то на друзів, і помітив, що Антуан якось дивно поглядає на папку в руках у Крама. Ніби намагається усвідомити щось поки що йому незрозуміле. Не знаю, можливо, у нього спрацювала інтуїція мага, але він зробив пас рукою, щось вимовивши, і немов вуаль злетіла з папки, змінивши весь її вміст до невпізнання.

Не знаю, як інші, але я помітив зміни в папці, оскільки вона перебувала в полі мого зору. Тож я одразу ж запитав:

- Анті, що ти зробив?

Але відповів мені не мій друг, а досить знайомий голос:

- Думаю, твій друг просто зняв ілюзію.

Я повернувся та побачив ректора, який дедалі ближче підходив до нас. Як його пропустив Тесар? Чому не було сигналу?

Скоріш за все, єдиний правильний варіант - це те, що він вже був в архіві на момент нашого проникнення в будівлю. Про що я й запитав:

- Ви весь цей час були тут?

- Так, - прозвучало у відповідь.

- Тоді чому Ви відразу ж не з’явилися? - озвучив я загальне запитання.

- Тоді б я не дізнався, що ви тут шукаєте, - відповів нам ректор.

Цікаво, він стежив за мною, чи за моїми друзями? Але зараз це не так важливо, головне - це прикрити друзів перед начальством. Повернувшись на секунду до друзів, я підморгнув Краму з Антуаном, давши їм зрозуміти, що прикрию, після чого знову повернувся до ректора.

- Це все була моя ідея, мої друзі тут ні до чого. Саме я наполіг на проникненні в архів. Ми просто хвилювалися за нашу подругу Бет. Її ніхто не бачив вже кілька днів, от і хотіли з'ясувати, чи все з нею гаразд, - я спробував виправдати весь наш похід в архів.

- Щоб з'ясувати, що з вашою подругою, могли б підійти до мене і запитати, - заперечив ректор. - Але ні, ви проникли в особливо захищене місце, куди не кожного викладача пускають.

Потупивши очі, ми слухали, як ректор вимовляє все, що думає про нас. Нарешті, коли він припинив рознос, я обережно зауважив:

- Ви б навряд чи нам усе так просто сказали.

- А ніхто й не питав, - закотивши очі, відповів ректор.

- Добре, зараз запитуємо. Що з нашою подругою Бет? Де вона? Чому на папку з її справою було накладено ілюзію? - я вирішив дізнатися все одразу.

- Для початку, з вашою подругою Бет усе гаразд. Як усі знають, на кожному курсанті Академії до випуску незалежно від того, де він перебуває, є амулет. Він контролює стан здоров'я носія і передає всі показники на приймаючий артефакт. Завдяки цьому ми відразу дізнаємося, якщо щось трапилося з одним із курсантів. Тому я знаю, що зі здоров'ям у Бет усе добре, - озвучивши це, він на деякий час замовк. По його обличчю було видно, що він обмірковує, чи озвучувати нам усе інше, чи ні.

Поки ректор стояв у задумливому стані, я скосив очі на папку. Вона все ще була в руках Крама, розкрита на першій сторінці. Я вирішив скористатися тим, що ілюзію розвіяно, і дізнатися щось нове про Бет. Але щойно я глянув на ім'я нашої спільної подруги, я здригнувся, це було ім'я моєї дружини. У заголовку стояло Аурелія Ерабет Альтаур. Я стояв, і не міг зрозуміти, як таке можливо, адже Бет напівкровка, наполовину людина, наполовину перевертень, Ерабет Веласко. Так, ім'я Ерабет є і в тому, і в іншому варіанті, але, виходячи з відомостей у папці, Аурелія Ерабет Альтаур чистокровна дроу.

Усе ще перебуваючи в шоковому стані, я, проте, продовжив читати відомості з папки. Згідно з даними, вона була не пересічною дроу, її батьками були знамениті Андаль Альтаур і Селан Наер, які вирізнялися як своїми перемогами на полі бою, так і на шпигунській стезі. Загинувши, коли дівчинка була в підлітковому віці, вони залишили заповіт, згідно з яким її офіційним опікуном вказана тітка по материнській лінії Хаерна Альтаур. Також було вказано адресу цієї самої Хаєрни. Після цього була спеціалізація Ерабет, і більше нічого.