Читати книгу - "Магиня серед драконів , Леді Анет"

Тільки дракона мені й бракувало до купи.

Настрій і без того був жахливий. Хотілося забратися в затишне ліжко, накритися ковдрою з головою — і не прокидатися цілий місяць. Гляди, за цей час неприємна ситуація з заручинами якось би сама вирішилася.

Не зменшуючи кроку, я пройшла повз Леона.

— Міно? — у тоні зазвичай самовпевненого дракона почулася ледь вловима нотка розгубленості.

У будь-який інший день я б насолоджувалася цією нотою, як найпрекраснішою мелодією. Але не сьогодні. Сьогодні мене, схоже, нічого не могло потішити. Хіба що звістка, що Зак передумав одружуватися, переїхав у інше місто і, мабуть, прийняв обітницю цнотливості.

Тільки ось було у мене підозра, що на місце одного нареченого прийде інший…

— Ей, я хочу з тобою поговорити, — похмуро заявив Леон, заступаючи мені шлях.

Ех, от би зараз тупнути ногою грізно, щоб дракон злетів у небо, як переляканий голуб. Бо дехто зовсім не розуміє недвозначних натяків, що з ним не горять бажанням розмовляти.

— Двома словами, — змирившись із неминучим, втомлено зітхнула я.

— Що? — не зрозумів Леон.

— Одне залишилося, — байдуже вигнула брову.

Дракон обурено стиснув губи, закотив очі й склав руки на грудях. Схоже, задумався. Я ж розтягла губи в єхидній усмішці, очікуючи результатів інтелектуального процесу нашого лускатого.

Нарешті Леон озвучив одне-єдине слово, яке просто викинуло мене з реальності.

— Побачення?

Я буквально зависла, витріщившись на його невимушений вираз обличчя. Що він сказав?! Це у мене, напевно, галюцинації.

— Мовчання — знак згоди, — проголосив Леон і, не даючи мені отямитися, нахабно схопив у оберемок і розвернув назад.

— Я не мовчала! — обурилася я. — Я перебувала в глибокому шоці.

— Від щастя? — підколов Леон, впевнено ведучи мене в невідомому напрямку.

Я знову замовкла. Взагалі не розуміла, що відбувається. Два складники — «Леон» і «побачення» — ніяк не складалися в моїй голові.

І чому це я покірно йду за драконом, а не він слухається мене? Може, печатка підкорення спрацювала навпаки?! Від цієї страшної думки мене аж паралізувало. Тож я дійсно без жодних заперечень крокувала під руку з Леоном…

… поки ми не дійшли до бібліотеки⁈