Читати книгу - "Титани Ос. Дводушниця, Владислава Раф"

Нова релігія байдужості до політики не виявляла зовсім. Навпаки – прийдешнє духовенство іноді проявляло доволі авторитарні риси, намагаючись витіснити місцевих богів та перенести на територію чужої країни вірлянівські традиції. І, здавалося, доля їм благоволила, коли держава відкинула Мару – богиню смерті, та її відданих послідовників.

Але такий натиск чужинців лише призвів до настороги з боку місцевих жителів. Вплив духовенства знову зменшився, а розгляд закону про аполітичність релігії відклали.

Це рішення допомогло повернути довіру до армії. Люди впевнились, що генерали, все ж, бажають зберегти своє, а не просто захопити владу. Навіть найбільші прихильники попередньої династії згодом почали сумніватися в намірах королівської сім'ї.

«Королі зрадили свій народ. Прикликали на землі Роросу демонів, здатних знищити усе королівство», – так звучало звинувачення, оголошене генералами в день страти. І лише через декілька років, після тих подій, їхнім словам починали вірити.

Навчені гірким досвідом, офіцери розуміли, що не можуть втратити довіру громадян. Адже це могло неабияк послабити все королівство, зробивши їх легкою здобиччю для зовнішнього ворога. Чи внутрішнього, зважаючи на те, що Ос знову заявив про себе.