Читати книгу - "Незакохані, Viter"

Ангеліна намагалася знайти у своєму житті помилки, які привели її до цього моменту.

— Гаразд, ще раз, але без рук! — грізно сказала вона, відступаючи від Ореста.

— Сороко, це не карате, а репетиція! — Орест демонстративно закотив очі й простягнув їй руку.

— Для мене це виживання! — відповіла вона, все ще не довіряючи цьому нахабі.

Ян і Ліана сиділи збоку й спостерігали за цим дійством із виразом "Чому нам не принесли попкорн?".

— Ви ж розумієте, що це комедія, а не бойовик? — запитав Ян, ледве стримуючи сміх.

— Комедія для вас, а для мене — трилер, — огризнулася Ангеліна.

Ліана приховала усмішку.

— Давайте ще раз із третьої сцени, — нарешті сказала вона, граючи роль відповідальної режисерки.

Ангеліна глибоко вдихнула, витягнула сценарій і почала читати свою репліку:

— "Коханий, що ти тут робиш?"

Орест кашлянув і наблизився.

— "Я не міг залишити тебе одну в таку мить… Ти для мене важливіша за все."

— Брррр, — передражнила його Ангеліна.

— Сороко, будь професіоналом!

— О, пробач, містер "Оскар за найкращу роль у шкільній виставі", — вона відвернулася, схрестивши руки.

Орест театрально зітхнув.

— Гаразд, давай так: якщо ти нормально відрепетируєш зі мною, я більше не буду тебе дратувати.

Ангеліна примружила очі.

— І не чіплятимешся?

— Гаразд, тільки під час репетицій.

Вона задумалася.

— І не називатимеш мене Сорокою!

— Це вже занадто.

— Оресте!

— Добре-добре, тільки давай нарешті репетирувати!

Вона видихнула.

— Добре, спробуємо ще раз…

— От і чудово, давай спочатку. "Коханий, що ти тут робиш?"

— "Я не міг залишити тебе одну в таку мить… Ти для мене важливіша за все."

Ангеліна закотила очі, але цього разу не перебивала.

— "Я так боялася, що більше не побачу тебе..."

— "Але я тут. І завжди буду поруч."

Вона підняла голову й зустрілася з його очима.

Він раптом посміхнувся, і ця посмішка була зовсім не дратівливою, а… щирою.

— Дроздик… ти...

— Що?

— Ти наступив мені на ногу!

— Ой!

— ААААА!

— ПРОБАЧ!

Ян і Ліана вибухнули сміхом, поки Ангеліна намагалася стрибати на одній нозі, проклинаючи Ореста, який розгублено намагався допомогти.

— Ви ж розумієте, що це найкраща сцена, — заявив Ян, втираючи сльози від сміху.

— Ми її точно вставимо у фінальну версію! — додала Ліана.

Ангеліна тільки зітхнула.

Ця вистава або прославить їх, або стане їхньою найгіршою помилкою…