Читати книгу - "Квіти для Люсі , Лада Короп"

— Привіт, Люся! — усміхається він, підходячи ближче. Я відчуваю, як серце підскакує. — Ти маєш чудовий вигляд. 

— Дякую, Антоне. Ти теж, — відповідаю, намагаючись не видати, як сильно я нервую. Ми сідаємо за столик, і я намагаюся зосередитися на меню, але думки про нас не покидають мене. Розмова розгортається легко, сміх лунає між нами, і я відчуваю, як все більше заглиблююсь в його очі. Він розповідає про останні події зі свого життя, а я ловлю себе на думці, що хочу, аби цей момент тривав вічно. Ми замовляємо смачну їжу й навіть трохи пригублюємо вина. Але раптом його обличчя стає серйозним. Чую, як він глибоко вдихає, і відчуваю, що зараз почнеться щось важливе. 

— Люсю, — говорить він, — у мене є до тебе одне питання. Це може звучати дивно, але мені потрібна твоя допомога. 

Я підіймаю брови, зацікавлено. Що ж він має на увазі? 

— Я хочу, щоб ти стала моєю  дівчиною. Фіктивною, — видає він, і я відчуваю, як моє серце зупиняється на мить. 

— Що? — питаю не вірячи своїм вухам. — Чому? Так швидко... 

— Я знаю, це звучить божевільно, але я маю певні проблеми з родиною і їхніми очікуваннями. Загалом у мене роман з одруженою жінкою. Її я не можу познайомити зі своєю родиною.А ти, саме те що їм потрібно. Вірніше те що їм подобається. Якщо я зможу представити тебе як свою майбутню наречену, це зніме тягар з моїх плечей. 

В голові вирує безліч думок. Я, фіктивна наречена? Це звучить як сюжет для романтичної комедії, але в реальному житті... 

Навіть не знаю, чи готова до цього. Але якась частина мого нутра тягне мене погодитися на цю божевільну пропозицію. Так я зможу хоча б деякий час бути поруч з ним. 

— А що з почуттями? — питаю, намагаючись зрозуміти, чи це не просто жарт. Можливо ці фіктивні стосунки стануть моїм шансом? 

— Я не хочу, щоб це було лише формально. Мені б хотілося, щоб ми стали друзями, — відповідає він, його голос сповнений щирості. 

Я дивлюсь на нього, на його очі, які випромінюють відвертість. Розумію, що в цій пропозиції є щось більше, ніж просто вигода. Це шанс, можливо, на щось справжнє. Я зможу зробити так, щоб він закохався в мене. Принаймні все для цього зроблю. 

— Добре, — нарешті кажу, відчуваючи, як усередині мене спалахує вогник. 

— Я згодна. Так це безумство. Але я стільки часу у нього закохана. Можливо у нас дійсно все складеться? Усмішка на його обличчі розквітає, і в цю мить я розумію, що вже не можу уявити своє життя без нього. Ця фіктивна угода може стати початком чогось неймовірного. 

— Дякую, тобі. Я твій боржник, — тільки промовляє Антон. Але я вже мрію про наше майбутнє. Сповнене любові та щастя.