Читати книгу - "Крила над Україною, Олег Микіч"

Глава 14: На роздоріжжі

Час, що минав, приносив усе більше змін у їхнє життя. Матвій, хоч і відчував, що цей шлях був його покликанням, не міг не помічати, як його відсутність вдома впливала на родину. Катерина все більше відчувала на собі всю відповідальність за домашні справи, і це починало позначатися на її здоров'ї та емоційному стані.

Одного разу, коли Матвій повернувся додому пізно ввечері, він виявив, що Катерина сидить на кухні, задумана.

-"Катю, ти чому не спиш?" — запитав він, побачивши, що вона виглядає виснаженою.

-"Все добре," — вона відповіла, намагаючись приховати свою втому. "Просто багато роботи... не знаю, як встигнути все."

Матвій присів поруч і взяв її за руку.

-"Я розумію, що важко. Може, нам потрібно більше часу разом? Ти ж знаєш, що я готовий допомогти."

Катерина поглянула на нього з болем в очах.

-"Ти дуже змінився, Матвію. Я розумію, що це важливо для тебе, але я не можу все тримати на собі. Це важко для нас обох."

Її слова відгукнулись у серці Матвія. Він справді розумів, що не може так продовжувати, і що його обов'язки священника не повинні ставити під загрозу їхні стосунки. Він пообіцяв собі, що знайде спосіб впоратися з усім цим.

Тим часом Марко ріс, і все більше цікавився тим, чому його батько так часто відсутній. Його питання ставали все серйознішими:

-"Тату, чому ти завжди так зайнятий? Коли ти будеш більше часу проводити зі мною?"

Це питання розбивало серце Матвія, адже він не хотів бути поганим батьком. Він відповів синові з усмішкою, намагаючись не показати своєму маленькому хлопчикові розгубленість:

-"Я завжди буду для тебе, синку. Просто я зараз мушу багато вчитися. Але коли це все закінчиться, я буду більше з тобою."

Марко, хоча й не повністю розумів, чому так сталося, відчував, що батько його любить. Але, мабуть, він також відчував, що потребує більше уваги і підтримки.

Ці моменти змусили Матвія задуматися про своє покликання. Він почав більше думати про баланс між своїм навчанням, сім'єю та служінням. І хоча він розумів, що цей шлях потребує жертв, він хотів зробити все можливе, щоб не втратити того, що йому було найцінніше.

Тим часом Катерина, бачачи його боротьбу з власними переживаннями, вирішила зробити перерву у своїх думках і поговорити з ним відверто. Вони сиділи разом на дивані, і вона сказала:

-"Матвію, я знаю, що ти дуже хочеш стати священником, і я підтримую тебе. Але давай не забувати, що родина — це теж частина твого служіння. Ми маємо підтримувати один одного."

Матвій уважно слухав її, і хоча він йшов по своєму шляху, він відчув, що їй важливо, щоб вони були разом у цьому всьому. Вони обговорили, як знайти більше часу для родини, і пообіцяли одне одному, що будуть намагатися йти цим шляхом разом, попри всі труднощі.

---

Глава 15: Випробування вірою

Матвій зрозумів, що життя його сім'ї потребує змін. Незважаючи на свою рішучість і бажання стати священником, він не міг більше ігнорувати відчуття, що між ним і Катериною зростає прірва. Йому не вистачало часу для родини, а вона, в свою чергу, все більше відчувала себе самотньою. Матвій вирішив, що цього не можна допустити.

Один з вечорів, коли він повернувся з семінарії пізно, він знайшов Катерину, що сиділа в темряві, просто дивлячись на фотографії їхнього сина на стіні.

-"Катю, що сталося?" — запитав він, побачивши її сумний вираз.

-"Я просто думаю про нас... про те, як ми змінюємось. Ти став іншим, Матвію. Ти більше не той чоловік, з яким я одружувалася."

Ці слова були болючими для Матвія, але він не міг їх ігнорувати. Вони сиділи разом, і після кількох хвилин мовчання він заговорив:

-"Я знаю, що змінився, і це через те, що я шукаю своє місце в цьому світі. Я вчуся бути священником, я знаю, що це моя мета, але я також знаю, що я повинен бути з тобою та з нашим сином. Це складно, але я обіцяю, що ми знайдемо баланс."