Читати книгу - "Фаустина, Сергій Фішер"

Наступного ранку Єва прокинулася з дивним відчуттям – вона очікувала, що буде мучитися від жахіть, від почуття провини, але натомість відчувала дивний спокій. Ніби щось темне всередині неї нарешті вирвалося на волю, і тепер вона могла дихати вільніше.

Новина про трагічну смерть студента вже поширилася соціальними мережами. «Нещасний випадок» – так це називали. Молодий чоловік оступився на даху багатоповерхівки і впав. Такий молодий, яке горе для родини, яка трагедія для друзів.

Єва дивилася на ці пости з дивним відчуженням. Тут постила фотографії з емоджі, що плачуть, Вікторія. Та сама Вікторія, яка була зовсім не проти, коли Максим принижував Єву, показував усім її інтимні фотографії, розповідав вигадані історії про те, що з нею робив.

Вона відкрила Instagram Вікторії і продивилася останні пости. Серед них було кілька з Максимом – щасливі, усміхнені, під ними десятки коментарів, які вихваляли «найкрасивішу пару університету». Але був там і останній пост – чорно-біле фото Максима з підписом: «Не можу повірити, що тебе більше немає. Моє серце розбите. 💔»

Чи справді її серце розбите? Чи це просто спроба отримати увагу і співчуття?

Єва замовила собі сніданок з ресторану і почала планувати. Вікторія була іншою, ніж Максим. Вона не зваблювалася грошима і статусом так легко. Вона була... марнославною. Їй подобалася увага, захоплення, вона любила бути в центрі подій.

Як використати це проти неї?

Відповідь прийшла несподівано. Єва гортала стрічку новин і натрапила на анонс модного показу, який мав відбутися за кілька днів. Один з найпрестижніших у місті, квитки коштували шалені гроші, але що важливіше – Вікторія мріяла туди потрапити. Вона була студенткою факультету дизайну і постійно говорила про те, як одного дня її колекція буде представлена на таких показах.

Ідеально.

Єва дістала телефон і набрала номер організатора заходу. З її новим фінансовим статусом вона могла собі дозволити не просто квиток, а спонсорство. Кілька дзвінків, кілька переказів – і вона вже була не просто гостею, а VIP-персоною, однією з тих, хто офіційно підтримує захід.

Далі вона відкрила Instagram і відправила повідомлення Вікторії:

«Привіт. Мені дуже шкода про Максима. Я знаю, що ми не були в найкращих стосунках, але я хотіла б поговорити. Можливо, за кавою?»

Відповідь прийшла майже миттєво:

«Привіт, Єво. Так, я теж хотіла поговорити. Може, сьогодні о 16:00 у Starbucks біля університету?»

«Ідеально», – подумала Єва. Вголос вона сказала:

– Олексій, Олексій, Олексій.

Він з'явився одразу, ніби чекав поруч. Можливо, так і було.

– Вже працюєш над другою частиною списку? – запитав він, сідаючи на диван.

– Так, – кивнула Єва. – І мені потрібна твоя порада.

– Я слухаю.

– Вікторія... Я хочу, щоб вона страждала. Не просто померла, а спочатку відчула те, що відчувала я – сором, приниження, втрату всього, що для неї важливо.

Олексій усміхнувся.

– Радий бачити, що ти розвиваєшся. Смерть – це занадто просто, правда ж? Швидко, безболісно... Не те, чого заслуговують такі, як вона.

– Саме так, – погодилася Єва. – Я маю план, але... він вимагає певних зусиль.

– Розкажи мені, – Олексій подався вперед, вперше виявляючи щире зацікавлення.

Єва розповіла йому свою ідею: Вікторія мріє стати модельєром, вона навчається на факультеті дизайну, але бути просто студенткою для неї замало – вона вже має власну мікроколекцію одягу і постійно намагається привернути до себе увагу індустрії.

– Я пропоную їй можливість представити свою колекцію на великому показі. Я спонсор, у мене є зв'язки, завдяки яким це можливо. Вона, звичайно, погодиться – це її шанс прославитися.

– А потім? – спитав Олексій.

– А потім все піде не так, – Єва дозволила собі холодну посмішку. – Колекція виявиться плагіатом, тканини будуть бракованими, моделі відмовляться в останню мить... І все це – перед усією індустрією, перед усіма її друзями, перед пресою.

– І як ти збираєшся все це влаштувати?

– Для цього мені й потрібна твоя допомога, – визнала Єва. – Я можу купити свій шлях на показ, але для решти мені потрібна... магія.

Олексій задумався.

– Магія? Ні, це не зовсім те, що я можу запропонувати. Я не маг, Єво. Я даю можливості, але ти маєш використовувати їх сама.

– Але як?

– Ти вже маєш гроші, – нагадав Олексій. – Цього більш ніж достатньо. Повір, люди зроблять майже все за правильну суму.

Він підвівся і підійшов до неї.

– Зустрінься з нею, запропонуй свою допомогу. Візьми зразки її робіт і покажи... певним людям, які здатні зруйнувати репутацію. Наймай правильних людей для неправильних справ. Я можу підказати, кого саме.

Єва кивнула. Звичайно, з її новими можливостями вона могла управляти ситуацією без надприродних сил.

– Добре. Дякую.