Читати книгу - "Шепіт у пітьмі , Дроянда"

Світ за цей час змінився. Але більшість навіть не помітили, коли саме почалася тіньова епоха. Міста стали сірішими, довіра — рідкісною валютою, а правда — майже забороненим поняттям.

У центрі великого мегаполіса, в одному з поверхів надсекретного архіву, працювала жінка з проникливим поглядом. Вона носила чорний піджак, окуляри з прозорими лінзами і завжди тримала планшет із кодами безпеки.

— Пані Соне, — покликав асистент, — отримано сигнал з північної зони. Координати збігаються з останньою міткою Ніла.

Соня підняла голову. За ці роки її голос став твердішим, а очі — мудрішими. Але всередині досі жевріло полум’я тієї дівчини, що колись тікала, писала смс, вірила і зневірювалась.

— Покажіть мені точку, — спокійно сказала вона

На екрані з’явилось місце, яке вона не бачила вже багато років — закинута база на півночі. Там усе почалося. І, можливо, саме там усе мало завершитися.

— Готуйте команду. Я їду.

Асистент хотів щось заперечити, але лише кивнув. Ніхто не сперечався з нею. Вона була не просто директором Служби Інформованих. Вона була легендою.

Імена з минулого час від часу спливали у звітах:Данил Олександрович — зник. Ірина Павлівна — у списку затриманих. Ніл — офіційно мертвий. Але не для неї.

Соня зупинилася біля панорамного вікна.

"Де ти, Ніле?.. Якщо ти ще живий — я знайду тебе. Якщо ні — я знайду тих, хто знову хоче використати нас."

Вона натисла кнопку на браслеті.

— Режим тіні: активувати. Назад — у початок.