Читати книгу - "Син Нептуна, Рік Рірдан"

— Срібло і Золото, — переклав Персі. Латинські означення постали в голові, як і казала Хейзел. Він ледве не запитав, хто з них хто. Але потім зрозумів, що це безглузде запитання.

Рейна поклала кинджал на стіл. Персі ніяк не міг позбутися відчуття, що вони вже зустрічались. Волосся у дівчини було чорне і блискуче, наче вулканічний камінь, і косою спадало на спину. Вона мала поставу фехтувальника — розслаблена та водночас пильна, готова щомиті кинутись у бій. Зморшки навколо очей робили її старшою, ніж вона насправді була.

— Ми зустрічались, — вирішив Персі. — Не пам’ятаю коли. Будь ласка, якщо ти можеш хоч щось мені розповісти...

— Усе згодом, — відповіла Рейна. — Я хочу почути твою розповідь. Що ти пам’ятаєш? Як ти сюди дістався? І кажи правду. Мої собаки не люблять брехунів.

Аргентум і Аурум загарчали, .на підтвердження її думки.

Персі все розповів — як він прокинувся у зруйнованому маєтку в лісах Сономи. Він описав ті дні, що провів у товаристві Лупи та її зграї, навчаючись мистецтва виживати і битись.

Це Лупа розповіла йому про напівбогів, чудовиськ і богів. Вона пояснила йому, що є одним з духів-охоронців Давнього Риму. Напівбоги, такі як Персі, й до сьогодні зобов’язані продовжувати римські звичаї — битися з чудовиськами, служити богам, захищати смертних і підтримувати пам’ять про імперію. Лупа тренувала його багато тижнів, поки він не став сильним, витривалим і лютим, як вовк... Коли її вдовольнили навички Персі, вона відправила його на південь і пообіцяла, що він знайде новий дім і поверне свої спогади, якщо вціліє.

Жодне зі сказаного начебто не здивувало Рейну. Можна навіть сказати, що все це здалось їй досить звичайним — за винятком одного.

— Зовсім немає спогадів? — поцікавилася вона. — Ти досі нічого не пам’ятаєш?

— Розпливчасті уривки.

Персі глянув на хортів. Йому не хотілось згадувати про Аннабет. Це здавалось занадто особистим, до того ж він досі гадки не мав, де її шукати. Він був певен, що вона в таборі... але це було не те місце.

До того ж йому не хотілось ділитись своїм єдиним чітким спогадом: обличчя Аннабет, її. світле волосся і сірі очі, те, як вона сміялась, пригортала його до себе і цілувала щоразу, коли він виробляв щось безглузде.

«Вона певно багато мене цілувала», — подумав Персі.

Він боявся, що варто йому розповісти комусь про цей спогад, і він розтане, як сон. Персі не міг так ризикувати.

Рейна крутнула свій кинджал.

— Більшість з того, що ти описуєш, звична справа для напівбогів. У певному віці, у різний спосіб, ми потрапляємо до «Будинку Вовка». Нас випробовують і тренують. Якщо Лупа вирішує, що ми гідні, вона відправляє нас на південь вступити в легіон. Однак я ніколи не чула, щоб хтось втрачав спогади. Як ти знайшов Табір Юпітера?

Персі розповів їй про. останні три дні: про горгон, які ніяк не помирали; про бабусю, що виявилась богинею; і зрештою про зустріч з Хейзел та Френком біля тунелю в пагорбі.

Після цього розповідати почала Хейзел. Вона назвала його сміливим і відважним, через що Персі зніяковів. Він усього-то ніс одягнену в пакети хіпі-бабцю.

Рейна не відводила від нього пильних очей.

— Тобі забагато років, як на новобранця. Скільки тобі виповнилося? Шістнадцять?

— Мабуть, — відповів Персі.

— Жити стільки років на самоті, без тренувань чи допомоги. Ти мав би вже бути мертвим. Син Нептуна? У тебе має бути могутня аура, що привертає увагу всіх можливих чудовиськ.

— Еге, — сказав Персі. — Вони казали, що від мене погано тхне.

Рейна майже посміхнулась. Це обнадіювало. Можливо, в ній є щось людське.

— Мав же ти десь жити до «Будинку Вовка», — промовила вона.

Персі знизав плечима. Юнона казала щось про сон, і у нього самого було Неясне відчуття, що він спав, — можливо, тривалий час. Але це здавалось якимсь безглуздям.

Рейна зітхнула.

— Що ж, собаки тебе не з’їли, тож, мабуть, ти кажеш правду.

— Чудово, — сказав Персі. — Наступного разу можна мені детектор брехні?

Рейна підвелась і почала походжати перед прапорами. Металеві пси спостерігали за нею.

— Навіть якщо я погоджусь із тим, що ти не ворог, — промовила вона, — ти не звичайний новобранець. Щоб цариця Олімпу просто так з’явилась у таборі й повідомила про нового напівбога? Востаннє, коли старший бог навідував нас таким чином...— вона похитала головою. — Я чула про таке лише в легендах. До того ж син Нептуна... це не краще передвістя. Особливо зараз.

— Що не так з Нептуном? — запитав Персі. — І що означає «особливо зараз»?

Хейзел застережливо зиркнула на нього.

Рейна продовжувала ходити туди-сюди.

— Ти бився із сестрами Медузи, яких не бачили тисячі років. Ти схвилював наших ларів, які назвали тебе грекусом. І на тобі дивні символи — ця футболка, намисто. Що вони означають?

Персі поглянув на свою розірвану помаранчеву футболку. Колись на ній були якісь слова, але тепер вони занадто вицвіли, щоб їх можна було прочитати. Він мав би викинути її багато тижнів тому — вона зносилась до ганчір’я, але змусити себе позбутися її було йому не до снаги. Персі просто прав футболку у струмках і фонтанах принагідно, а потім знову одягав.

Щодо намиста, то на кожній із чотирьох глиняних намистин були зображені різні символи. На одній — тризубець. На іншій — мініатюрне Золоте Руно. На третій була вирізьблена схема лабіринту, а на останній — зображення будівлі (можливо, Емпайр-Стейт-Білдінг?) та слова навколо неї, розрізнити які Персі не міг. Намистини здавались важливими, наче світлини із сімейного фотоальбому, але він не пам’ятав, що вони означають.

— Я не знаю, — сказав він.

— А твій меч? — поцікавилася Рейна.

Персі перевірив кишеню. Ручка знову була там, як і завжди. Він дістав її, але потім усвідомив, що не показував Рейні меча. Хейзел і Френк так само його не бачили. Звідки вона дізналась?

Було запізно вдавати, що меча не існує... Персі зняв ковпачок. Анаклузмос показався назовні. Хейзел охнула. Хорти сторожко загавкали.

— Що це? — поцікавилася Хейзел. — Ніколи не бачила таких мечей.

Я бачила, — похмуро промовила Рейна. — Він дуже старовинний — грецьких часів. У нас було декілька таких в арсеналі до того... — Вона запнулась. — Назва