Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

— Яка невихованість! — обурилась Сесія. — Нас навіть ніхто не привітав! Ще й залишили самих у якомусь будинку! Що за хамство! Наречену Темного Володаря навіть не доправили до палацу!

— А ти звідки знаєш, що це не палац? — запитала Мороз.

Її все влаштовувало. Цей милий будиночок, загублений серед рослинності, та ще й відсутність зайвих очей — як благословення.
У неї навіть майнула надія: може, цей ельфійський «володар» теж не в захваті від шлюбу, й уся ця церемонія — лише політична гра.

«От і славно!» — майже зраділа Вікторія, роздивляючись будинок.

Але мрії розвіялися вмить.
До дівчат, що завмерли біля входу, під’їхав світловолосий ельф. Не зіскакуючи з коня, він коротко повідомив:
— Весілля відбудеться сьогодні ввечері. Принцеса має бути готова.

Не чекаючи жодної відповіді, він повернув коня і поскакав геть.

«Що ж… — без жодного подиву подумала Вікторія. — Тут із нами церемонитись не збираються».

Її це мало турбувало. Тим більше, що зі звичаями вона була не знайома, і лише з гнівного виразу обличчя своєї служниці здогадувалася, що її, схоже, серйозно зневажають.
Сесія, сердито зиркнувши вслід ельфу, повернулася до принцеси.
— Ось, візьміть, — змовницьки прошепотіла вона, хоча навколо й так ніхто не слухав.

Служниця простягнула маленький паперовий конвертик.
— Тут снодійне, — пояснила здивованій принцесі. — Додайте собі у вино — і заснете міцно-міцно. Зранку навіть не згадаєте, що з вами сталося вночі.

«Щоб я боялася ночі з чоловіком? — здивувалася Віка. — Що за нісенітниця?»
Але, усвідомивши, що її вважають за безневинну дівчину, ще й віддають заміж за якесь чудовисько, вона вирішила трохи перейнятися трагізмом ситуації.

— О! Дякую, — взяла вона ліки. — Це мені знадобиться!

Хоч і сказала вона це з сарказмом. Лити собі снодійне, щоби нічого не пам’ятати — вершина слабкодухості й глупоти.
Та якщо вже уникнути весільної ночі не вдасться, то Віка бодай хотіла отримати задоволення, а ще краще — споїти тим зіллям самого ельфа, а зранку розповісти, як «прекрасно» пройшла ніч.

Сховавши снодійне у вишитий мішечок на поясі, який до того подарувала бабуся, вона повільно піднялася сходами до свого нового дому.

Всередині їй усе сподобалося. Абсолютно все. Порівняно з її гуртожитком, це було справжнє райське життя.
Світлі просторі кімнати: вітальня, кабінет, бібліотека, кілька спалень, розкішна камінна зала й величезна лоджія.
«Та це ж справжні королівські палати!» — подумала Віка.

Вона вже хотіла висловити своє захоплення, обернувшись до служниці, але, помітивши її невдоволений вигляд, промовчала.
Можливо, для принцес у цьому світі зазвичай відводять справжні замки.
«Треба поки що триматися обраної ролі», — вирішила вона.

— Пані, вам слід прийняти ванну і перевдягтися у весільний одяг ельфів, — похмуро повідомила Сесія.
Віка мовчки кивнула і жваво пішла за служницею.

«Бути принцесою все ж краще, ніж кішкою!» — подумала вона, не помічаючи косих поглядів прислуги.

Сесія ж хмурилася. Поведінка пані здавалася їй дивною.
Їх у цьому ельфійному царстві зустріли холодно, фактично принизивши значущість цього шлюбу, але принцеса ніби нічого не помітила!
Вона мала б обуритися, оголосити голодування, вимагати поваги!