Читати книгу - "Усі в цьому поїзді — підозрювані, Бенджамін Стівенсон"

Я відповів на відеодзвінок і дістав змогу докладно, майже як отоларинголог, оглянути ніздрі Енді. Поки той вовтузився з камерою, я закотив очі до Джульєтт. Зображення розпливалося, шурхіт заглушав притишену суперечку, що відбувалася просто біля мікрофона. Без сумніву, там моя тітка Кетрін пускала шпильки.

Кетрін — молодша сестра мого покійного батька. Трагічний випадок перетворив її бурхливу юність на неспокійну дорослість. Вона любить дотримуватися правил: під її знаком зодіаку часто народжуються майбутні директори шкіл. Вона активно підтримує арбітрів на матчах і належить до тих людей, які з абсолютно серйозним обличчям кажуть: «Як ти міг забути? Це ж у календарі!».

Кетрін найщасливіша, коли їй потрібно щось виправити, тож Енді, який зазвичай більшість речей робить неправильно, насправді ідеально їй підходить.

Інша річ, яку вам варто знати про Енді, — це те, що йому не дуже сподобалося, як я зобразив його в першій книзі. Він наполягав, що схожий там на незграбного дурня і що відіграв вагомішу роль у розгадуванні таємниці, ніж я йому приписав. Звинуватив мене в тому, що я його «вихолостив». Це слово він повторював дуже часто, але я був майже впевнений: воно було новим для нього й Кетрін мусила пояснювати, що воно означає. Особливо Енді обурив уривок, де я назвав його приголомшливо нудним. Я зауважив, що технічно назвав його приголомшливим, але він на це не купився. Тож цього разу я спробую вчинити трохи краще.

— Ернесте! Як справи, друже? — чарівно мовив Енді.

— Щойно сіли на «Ган». — Я повернув камеру, щоб він міг побачити купе. — Чекаю, коли вже поїдемо.

Енді свиснув.

— Ти щасливчик, друже. Хотів би і я колись на ньому поїздити. Не певен, що тобі відомо, — він знизив голос, наче це була таємниця, — але я фероеквінолог, поки що аматор.

Рідко коли словниковий запас Енді збиває з пантелику, але цим словом він пізніше загнав мене в гугл. Це, безперечно, витончений спосіб сказати, що людину цікавлять «залізні коні», або ж поїзди. Мене не мало б здивувати, що Енді, чиєю пристрастю є довжина трави, виявиться ще й фанатом поїздів.

— Яких класу й потужності локомотив його везе? Припускаю, що приблизно півтори тонни?

— Буду відвертим, Енді. Я не зрозумів жодного слова з того, що ти сказав. Гадаю, ти міг би зізнатися в тому, що ти файний ентомолог.

— Фероекві… — почав він вимовляти слово, але потім на задньому плані почулася якась балаканина, певною мірою заклик «переходь до суті», і він відкашлявся.

— Привіт, Кетрін! — крикнув я, щоб вона почула на задньому плані.

— Я телефоную з професійним запитанням, — сказав Енді. Це мене одразу стурбувало: роботою ми жодним чином не пов’язані. — У мене є клієнт, і я сподіваюся, що ти зможеш його проконсультувати.

— Я мало знаю про футбольні поля.

— Ні, це інший тип клієнта. Це стосується детективних розслідувань. Ти на них добре знаєшся.

Клієнт. Детективні розслідування. Ці слова збентежили більше, ніж «фероеквінолог». Я потроху розумів, до чого він веде.

— Енді, — мовив я, — будь ласка, не кажи, що ти…

— Я звільнився! Мені набридла вся ця…

«Трава», — мовив я самими губами до Джульєтт. Вона пирхнула.

— …бюрократія. Річ у тім, що я тепер маю інші варіанти, бо ж розкрив усі ті вбивства в засніжених горах.

— Енді, я розкрив ті вбивства.

— Ну, ми розкрили їх разом. Попри те, що ти написав у своїй книзі. Правда? — Він скривився, просячи моєї згоди.

Я лишався непохитним.

— І люди цікавилися, що я робитиму далі, знаєш. Чи зможу їм допомогти.

— Будь ласка, не кажи мені, що ти відкрив…

— Власну агенцію! Називається «Енді повирішує!». — Він сяяв. — Я завжди мріяв бути детективом.

— Це не так працює.

— Ну, приватним детективом.

— Хіба для цього не потрібна ліцензія абощо?

— А хіба потрібна?

Я не знав. Я ніколи не цікавився цим. Джульєтт, яка підслуховувала, простягла мені телефон. Вона знайшла вебсторінку «Енді повирішує!»: назва написана гігантським бульбашковим шрифтом, наче це магазин іграшок. Нижче була фотографія Енді у федо́рі з незапаленою сигарою між губами. Я прокрутив нижче й пробіг очима опис: «Всесвітньо відомий розкриттям убивств у родині Каннінґемів. Дозволь Енді розв’язати твої проблеми сьогодні! Ми розв’язуємо нерозв’язне!».

— Тож у мене є цей клієнт, і я трохи застряг. І Кетрін сказала…

— Енді, — я похитав головою, — це погана ідея.

— Я знав, що ти так скажеш. — Він відвернувся від екрана й повторив: — Я знав, що він так скаже! — Цикнув, а потім знову повернувся до мене: — Навіть не знаю, чому вона вважає, що мені потрібна твоя допомога. Я вже розкрив викрадення.

— Справді? — Я доклав неабияких зусиль, щоб приховати подив.

— Ну, це був пес. Але я його відстежив. Покинутий коханець.

— Це завжди покинутий коханець, — сказали ми із Джульєтт в один голос.

— Хто написав цю біографію на твоєму сайті? — Я знову прокрутив сторінку. — Вона жахлива.

— Ро́боти, чуваче. Вони можуть будь-що.

— Не хочу тебе збентежити, але чи справді ти це добре продумав? — запитав я.

Енді наїжачився.

— Гадаєш, ти єдиний, кому дозволено заробляти гроші на всіх тих смертях? Я теж був там, знаєш. Але маю ходити на терапію і тихо давати раду своїй травмі, тоді як ти пишеш свої видатні книги, переводиш чеки в готівку, отримуєш запрошення на телебачення та їздиш у тури на поїздах…

Його остання скарга здалася незначною, якщо порівняти з іншими, і я не так «переводив чеки в готівку», як економив кожну копійку. Але, мушу визнати, він має рацію. Я пропрацював своє горе та травму публічно. І хоча справжня причина все записати полягала в тому, щоб зберегти спогад про це — і про них — у спосіб, доступний лише чорнилу й паперу, я справді заробив на цьому певну суму грошей. Якщо Енді хоче заробити на своїй славі, хай і надуманій, я буду лицеміром, якщо не погоджуся допомогти.

— Добре, — підкорився я. — Цей клієнт…

— Я знав, що ти мене не кинеш! — Відео затряслося, наче відбувся землетрус, і я зрозумів, що Енді переможно підняв догори кулак. — Тож так, є ця літня пані, і вона флористка чи щось на кшталт того, і хтось увірвався до її магазину. Я маю дізнатися, хто саме.

— Гаразд.

— Чудово. — Енді вичікувально всміхнувся. —