Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Спокутий гріх 📚 - Українською

Читати книгу - "Спокутий гріх"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спокутий гріх" автора Наталія Дурунда. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 44
Перейти на сторінку:
жертвувати заради мене.

— Ти збожеволіла, мамо?! — від несподіванки, аж скрикнула Емма. — Я глибоко поважаю Антона й ніколи не зроблю йому боляче. Хіба знайду кращого чоловіка? Чим він не догодив? Хто-хто, а ти мала б трохи вдячнішою бути, — виховувала неньку.

— Я вдячна, — боляче усміхнулася Ірина. — Але інколи думаю: може то — знак Неба?

— Який ще знак? — нахмурила брови Емма. — Ти про що?

— Ну-у-у, — протягла Ірина, — що дітей немає. Може, й не ризикувати?

— Інколи сімейні пари по двадцять років чекають маля, а інколи… Бог так і не дає, але ж не розлучаються, — сумно мовила.

— То може й ви відмовтеся від народження дитини. Скільки людей так живе — і нічого, — якось боязко й загадково попросила.

— Ти лякаєш мене, — не витримала Емілія. — Наче головою здаєш.

Ірина прикусила язика. Було видно, як щось мучить її зсередини. Але не зізнавалася. Терпіла…

* * *

— Ти тільки поглянь, це хіба не Антон?! — перекрикуючи шумну музику в нічному клубі, запитала Таїсія Савчук Власту Тарасову. Дівчата святкували тридцятиріччя Таї й сиділи за столиком на балконі.

— Де?! — шукала очима Тарасова й не могла знайти.

— Біля барної стійки! — уточнила подруга.

— Точно, — здивувалася Власта. — Ніколи раніше його не бачила у таких місцях. Серйозна людина, при посаді… Може, на спецзавданні? — засміялася.

— Піду привітаюся, — весело підскочила зі свого місця Тая й попрямувала до Волошина.

— Вечір добрий, — промуркотіла захмелілим голосом, погладжуючи його спину. — Сумуємо?

Антон здригнувся, але побачивши Таїсію, розслабився. З подругою Емілії був знайомий, адже не раз зустрічалися у спільних компаніях.

— Зайшов розслабитися після роботи, — неохоче пояснив. — Ти чого тут?

— Я? — засміялася дівчина. — Святкую своє день народження. Ось, — показала на верхній балкон, звідки на них дивилися Власта зі своїм Анатолієм.

— А чому Емілію не запросила? — здивувався. — Ви ж, наче, подруги.

— Я запрошувала, — пояснила дівчина. — Але вона навідріз відмовилась. Склалося враження, ніби її не пускає сердитий чоловік, — знов засміялася.

— Що? — аж зніяковів Волошин. — Та ні.

— Жартую, — не переставала заливатися веселим сміхом захмеліла іменинниця. — Може запросиш на танець? — грайливо примружила очі.

— Я не танцюю, — покручуючи в руці келих, байдуже відповів.

— Але ж у мене день народження, — не відставала Тая. — Хіба гарно відмовляти в такий день?

— Не гарно, — мимоволі посміхнувся, — але…

— Ніяких але, — рвучко сіпнула його за руку Таїсія. — Вперед!

Антон неохоче піднявся й попрямував слідом за дівчиною. Розслаблююча атмосфера на танцмайданчику, коли змішався з юрбою, сподобалася Волошину. Відчув, як почав втрачати відчуття реальності. Існує тільки цей світ, де все злилося в єдиному ритмі. Таїсія відверто притислася до нього всім тілом, обвила шию руками. Її обличчя було ледь не в міліметрі від його. Відчув її дихання. Завмер, не в змозі відвести очей.

Розкута дівчина змахнула довгим волоссям й повернулася до нього спиною, закинувши голову йому на груди. Антон злегка обняв її за талію й вони почали синхронно рухатися.

— Вона здуріла?! — аж підскочила Власта, спостерігаючи, що витворяє Тая. — Відверто зваблює його. Анатолію, зроби щось! — крикнула своєму хлопцеві.

— Наприклад? — витріщив здивовані очі Шамін. — Побитися з Волошиним за якусь дівку?

— Я серйозно! — зупинила на другові колючий погляд Власта. — Так не можна.

— Якби він був зовсім п’яним, я би втрутився, — правильно відмітив Анатолій. — Але ж Антон свідомо… То ж… Розслабся, — раптом вхопив Власту й посадив собі на коліна. — Чого репетуєш? Вони ж просто танцюють. Розкуто, правда, бо друзі. З незнайомкою він би такого не робив. Нащо псувати собі вечір через чужі проблеми?

Власта хотіла заперечити, але Шамін вже затулив їй рота гарячим поцілунком.

Те, що виробляла Таїсія в руках Антона, важко було назвати танцем. Вона звивалася, наче в екстазі. Через легеньке відкрите платтячко він відчував кожен сантиметр її тіла. Всім своїм єством дівчина показувала, що горить божевільним бажанням…

— Добрий вечір, — раптом з-за спини почула голос Власти, яка не витримала й нарешті вирішила зупинити це неподобство.

— Хіба? — важко дихаючи, зупинилася Тая. — Ти ж нам танець зіпсувала, — злобно кинула.

— Все гаразд, — наче протверезів Антон. — Мені пора, — швидко попрямував до виходу.

— У тебе совість є? — просичала їй в обличчя Власта, коли витягла на свіже повітря. — Як можна Емілії в обличчя плювати? Вона ж наша подруга.

— Тоді нехай цінує чоловіка, — зіронізувала Таїсія. — Чому досі крутить носом. Дітей йому не народить?

— Їхнє життя — не наша справа, — все ще намагалася поставити її на місце Власта. — Чи, може, думаєш, як покрутиш перед ним своїм задом — Антон відразу розлучиться? Не забула, як він кохає Емму?

Тая змовчала. Наче почала усвідомлювати, що ледве не накоїла.

Волошин повернувся додому далеко за північ.

У квартирі було темно й тихо. Лише у спальні легенько мерехкотів нічник.

Зайшов на кухню. Увімкнув світло. Налив собі чарку горілки, різко хильнув.

— Нарешті ти вдома, — з-за спини почув сонний голос Емілії. — Я довго чекала, а потім відключилася, сидячи на кріслі. Знову робота? — ніжно обняла за шию.

Антон погладив її руки й посадив собі на коліна.

Глянув у прекрасні волошкові очі.

Так, у них немає божевільної пристрасті, зазиву, бажання. Але ж тут стільки тепла й ніжності.

«Вона чекала. Переживала, — застукало в його голові. — Дурень. Ледь страшенну дурницю не втнув».

* * *

— Норо? — здивувався Тимур, коли дівчина зайшла у його кабінет. — Чому без попередження?

— Ти зайнятий?

— Авжеж, — нахмурився Батурін. — Чекаю клієнта. Має з’явитися з хвилини на хвилину.

— Гаразд, — розчаровано зітхнула. — Я думала — пообідаємо. Не бачились уже кілька днів, ти не телефонуєш, — розкуто

1 ... 7 8 9 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спокутий гріх», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спокутий гріх"