Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Чужинець в Олондрії (ЛП) 📚 - Українською

Читати книгу - "Чужинець в Олондрії (ЛП)"

292
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чужинець в Олондрії (ЛП)" автора Софія Саматар. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 120
Перейти на сторінку:
пересунув писало до другого знаку і чітко вимовив:

— Е.

Та лише тоді, коли він кілька разів описав усі ознаки, повторюючи моє ім'я, я, приголомшений, зрозумів, що присутній при якомусь чаклунстві: що знаки взагалі не були цифрами, а могли говорити, як ота однострунна тіомська арфа, яка вміє імітувати людський голос і називається «сестра вітру».

Мені аж спина й плечі похололи, хоча з саду линуло жарке, важке повітря. Я витріщився на метра, а він у відповідь дивився на мене своїми мудрими ясними очима.

— Не бійся, — сказав. Він посміхнувся, але обличчя виглядало змарнілим і сумним. Я почув, як у саду подає звуки Тетчі, викриваючи свою присутність тріпотінням листя.

Глава третя
Входи

«Книга, — каже Вандос Ур-Амакірський, — це фортеця, місце плачу, ключ до пустелі, річка без мосту, сад списів». Фанлевас Мудрий, великий теолог Авалеї, пише, що Куїдва, Бог Слів, є «наглядачем зі свинцевим канчуком». Кажуть, що Тала Єнітська зберігала свої книжки в залізній скрині, яку не можна було відкривати в її присутності, інакше вона лягала на підлогу і верещала. Вона писала: «Поміж сторінок чаяться пожежі, які можуть піднестися, обсмалити волосся і вжалити повіки». Равхатос називав життя поета «чесною і згубною дорогою, з якої навіть пил та каміння дорогі моєму серцю», і застерігав, що з тими, хто проводить багато часу за читанням чи писанням, не вільно розмовляти цілих сім годин після того заняття. «Бо пішли вони в Яму, і спускаються ж вони у неї Схилами Вогню, але коли вони виходять звідти, то спинаються Сходами Каменю». Готра Ур-Броумський казав, що книги були йому «дорожчими, ніж батько й мати», і цю відданість підхоплювали упродовж віків тисячі інших олондрійців, таких як Елатуїд Мандрівник, який досліджував Ніссіанське узбережжя і писав: «Я сів у місці пустельному зі своїми книгами, і заплакав од радості». А містик Лейя Теворова, ця хоробра й незбагненна душа, багато років до того, як прийняла свою трагічну смерть від води, писала: «Коли вони поклали мене в Холод, над Білим Озером, у Гидкій Вежі, і коли Зима прийшла з її жорстоким, жорстким, лютим, темним, гострим і жахливим Духом, моя єдина втіха полягала в моїх Книгах, де я ходила, наче Дитина, або сяяла у Темряві як Нетля, обернена спиною до іскристого Вогню».

У моїй кімнаті, в моєму селі, я сяяв як нетля, обернена спиною до іскристого вогню. Метр Лунре навчив мене свого чаклунства: я обійняв те диво і зомлів у його обіймах. Труднощі навчання, нескінченне копіювання літер, відмінювання дієслів — «айєїн, кайєїн, байєїнан, байєїнун» — все це врешті перевело мене через завісу полум'я у світ, який був новим способом розмови і мислення, новим способом руху, засобом втечі. У масивній моряцькій скрині метра Лунре зберігалися зовсім не кістки вбитої дружини, а колекція живих коханок, яких він чуттєво укладав, пестячи волосся кожній по черзі: його книжки, деякі рукописні, а деякі з друкарського верстата, цього неземного винаходу ворожбитів Асарми. Невдовзі я зрозумів, чому, заходячи кликати на вечерю, завжди заставав свого метра простягненим на постелі в однаковій позі: голова оперта на руку, голі груди блищать, стегна прикриті тонкою ковдрою, кульчики мерехтять, а дух поглинутий туманами розгорнутої книжки. Я теж, незабаром після того як прочитав свою першу книжку, Нардіенові Казки для Чутливого, піддався чарівним голосам, що кликали мене зі своїх веленевих домівок. Побожний трепет викликало у мене те, що я можу наблизитися до цих чужинецьких духів, побачити очима й почути вухами тих, кого я ніколи не знав, спілкуватися з мертвими, відчувати, що я знаю їх близько і що вони знають мене більш повно, ніж будь-яка людина, яку я знаю воплоченою. Зізнаюсь: я безтямно закохався у Талу Єнітську, яка була вже старою на той час, коли винайшли друкарський верстат. Коли вона почула про цей винахід, то, кажуть, почала танцювати в екстазі, гукаючи: «Вони створили це! Вони створили це!» — доки не впала, мов нежива. Їі біограф пише: «Отямившись, вона знову взялася до свого екзальтованого танцю, викрикуючи: „Вони створили це!“, аж поки її сили не вичерпалися цілком. І так тривало цілих сім днів, і хоч як люди з її Дому хотіли стримати її, та не посміли застосувати силу, — після чого вона вмерла…».

Серед книжок з моряцької скрині метра були історичні хроніки, лірична поезія та романи, а також кілька релігійних текстів і короткі філософські трактати. Завдяки тим сторінкам я вперше вийшов на обсаджені деревами вулиці Бейна й походжав Сливовом Садом біля зеленого міського каналу. Я воював разом з повстанцями Келіадху проти Тула Єретика і бачив, як небо наповнюється драконами, що пирскають вогнем, немов розгортають золоту парчу. Я збирав гриби у лісі Фенлевейн та полював на табуни диких оленів на рівнинах, я плив швидкою течією Ільбаліну через найпроменистіші сади на землі; я був присутній при дворі у Вельвалінгу, резиденції королів, і спостерігав, як новий Телкан став на коліна, щоб отримати високу корону чорного й білого шовку. Мої сни повнилися битвами, зачарованими лісами та героїчними мандрами, а також древеді — олондрійськими вампірами, що їх крила мають колір індиго. Щовечора я лежав у ліжку, читаючи при світлі каганця, що являв собою чашу грушоподібної форми з іржаво-червоної глини — подарунок метра Лунре.

Годі скласти ціну всьому тому, що подарував мені метр. Освіта, яку він мені давав, була безсистемною, сформованою його власними палкими захопленнями; це не була традиційна освіта багатих олондрійців, що складається з Трьох Шляхетних Мистецтв: їзди верхи, музики та каліграфії. Це було більше схоже на освіту новиків у служінні богові Куїдві, але все-таки вона відхилялася од канону, бо відкидалися деякі класичні тексти заради текстів менш знаних: я майже нічого не знав з фундаментальних Настанов з Поетики Телідара, зате багато разів прочитав невеличкий томик Про Дев'ять Текстур Світла. Отже, поки батько уявляв, що я стаю бейнським паном, я насправді не знав майже нічого із того, що знають такі панове. Коней я бачив лише на малюнках, не вмів грати на флейті чи гітарі,

1 ... 7 8 9 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужинець в Олондрії (ЛП)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чужинець в Олондрії (ЛП)"