Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга перша 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 87
Перейти на сторінку:
пістолета.

— У тебе кров.

— У мене є серветки.


— То віддасиш мені гроші? — запитав вітчим.

— Ні, — відказала я.

— Я знав, що ти зламаєш комп’ютер, я знав, що ти скажеш «ні». Я знав, що мені доведеться тебе лікувати. Так, лікарю?

— Авжеж, — відповів той. — Вона намагалася вкоротити собі віку, отже — вона хвора.

— Я розповідала тобі про Вовка? — запитала я.

— І не треба, — сказав мені вітчим. — Їх нікого немає. Вони всі мертві.

Пес почує мене — моє «Допоможи!»

Вовк примчить до мене, адже я послала йому «Рятуй!»…

Вітчим реготнув і кинув мені під ноги телефон Пса з моїм «Допоможи!» на тріснутому екрані, він реготнув і кинув мені під ноги телефон Вовка з моїм ним не прочитаним «Рятуй!», залитим легеневою кров’ю.

— Їх нікого немає, — сказав він.

— Вони в раю? — запитала я.

— Мабуть.

— Їх немає…

— Але є я, — спробував утішити мене вітчим. — І є лікар. Лікарю!

— Дівчинку треба лікувати.

— Звісно. І ви навіть знаєте від чого, — сказав вітчим. — Давай я тебе поцілую, бо дядечки поспішають.

Зв’язаною лялькою я падаю вперед, варто було тільки потягнути за один вузол на мені.


— Тепер ми будемо бачитися часто, — сказав вітчим.

— Я мріяла, — мовила я. — Невже… Господи, дякую тобі…

— Тепер ми будемо бачитися часто, — сказав вітчим.

— Я мріяла, — мовила я.

— Я теж мріяв.

— Нам краще поїхати, — сказав мисливець.

— Їдьте, — сказала я.

— Давай я тебе поцілую, — мовив вітчим, — бо дядечки поспішають.

Розділ 9

Перша ніч у божевільні. В палаті — метр на два. Вони прив’язали мене, вони влили в мене якоїсь гидоти, вони хотіли, аби я спала. А я лежала і слухала вітер. Я слухала шум гілок.

Маленька дівчинка в грубезних ременях. Я змогла виборсатися, але не зуміла скинути довгої сорочки, тепер єдиний мій одяг — величезний балахон, що обплутав мене завузлованими рукавами.

Троє ґрат? Навіщо так багато?

Троє ґрат! Зробіть мене водою! Зробіть мене стеблом! Прорости, витекти і опинитися там.

Вовчику-братику! Песику-братику!

Лише сосни погойдують верхів’ям. Лише вітер і місяць у хмарах — набряклою пикою п’яниці, сірими плямами довкола очей.

— Дитиночко, — сказав Місяць. — Життя — це чистісінька нісенітниця. Дитинко, — він не сміявся. — Що для тебе пістолет? Мій був великий і тяжкий. Завжди з собою. Де він зараз, ти знаєш? Я виміняв за нього трохи вина.

— Якби в мене був пістолет, я була б вільна.

Коли б самотність була привидом, якби ж то страх можна було помацати рукою… Щойно вони побачили, якою ти народилася, вони створили тугу і позбавили глузду все, у що ти можеш вистрілити.

— Старий п’яниця, — сказала я.

— Молода дурепа, — озвався він.

— Іди до біса.


Він одвернувся до іншого вікна, і я почула:

— І про що ти думаєш? Звісно. Розітни себе. Випусти із себе біль.

Я почула, як він запитав у відповідь:

— Ти потерпиш?

— Авжеж, — сказав Місяць. — Потерплю. Давай.

Він завив, і відразу ж по всій лікарні сотнею божевільних голосів заволали інші безумці. Дикий хор біснуватих, пісня, що змусила Місяць усміхатися та мружитися, — він діставав задоволення від купання в чужому болю.


Я народилася в пеклі? Дивно, але чому тільки я?

Можливо, я падучий янгол? Так, я буду янгелом, з великими чорними крильми за спиною.


Любий татусю! Ось уже вісім разів поспіль ти робив мені всілякі капості, а я все одно люблю тебе. Я пробачала тобі стільки, що ти вирішив —

1 ... 7 8 9 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"