Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Долина Чотирьох Хрестів 📚 - Українською

Читати книгу - "Долина Чотирьох Хрестів"

267
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Долина Чотирьох Хрестів" автора Ігор Михайлович Забєлін. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 29
Перейти на сторінку:
позначене ними місце знаходилося на Чукотці, десь у верхів’ях річки Білої, що впадає в Анадир… Зальцман міг потрапити туди, якщо «Зоря-2» загинула поблизу берегів Чукотки… Але навіщо йому було позначати саме цю долину? І що могла означати ось така помітка: «Длн. чтрх. хр. (далі йшли координати), прт. прглшнй, т. щ., трпл, щ-к схвй: пврн, пвн, 140, р-ка, лвд, звлн. тпл, крн!!» Очевидно, Зальцман зашифрував на цьому аркуші щось важливе для себе, але ми його не могли зрозуміти, а на хроноскоп не надіялись: ми гадали, що знову побачимо Зальцмана на горищі.

Берьозкін запропонував почати саме з нього аркуша. Насамперед ми поставили хроноскопу завдання з’ясувати, як вирвано аркуш. На екрані одразу ж виник портрет Зальцмана. Потім з’явилися руки, худі з обкусаними нігтями, вимазані землею; руки розгорнули зошит, на якусь мить завмерли, а потім поспішно вирвали аркуш, списаний незрозумілими значками, склали його і заховали. Ми бачили, як Зальцман запихав його в бокову кишеню. Екран погас.

— Три цікаві деталі, — сказав я. — Покусані нігті, вимазані землею руки, поспішні рухи. Зальцман заривав якусь річ і боявся, щоб його не помітили. Покусані нігті, якщо тільки це не давня звичка, свідчать про душевне збентеження…

— Це не звичка, — заперечив Берьозкін. — І ось доказ.

Він переключив хроноскоп, і на екрані знову з’явився вмираючий Зальцман. Руки його — худі, але чисті, з рівними нігтями, стискали заповітний зошит…

— Дамо нове завдання хроноскопу, — запропонував Берьозкін. — Може, він зуміє розшифрувати запис.

І хроноскоп дістав нове завдання. Відповідь надійшла негайно. Ми побачили на екрані чоловіка — широкоплечого, кремезного, підтягнутого, зовсім не схожого на Зальцмана; портрет був позбавлений індивідуальних рис, які б запам’ятовувались, але все-таки у нас склалося враження, що людина ця — вимоглива, тверда за характером, швидше навіть жорстока, Вона сиділа і писала, і ми бачили, що зошит у неї точнісінько такий, як у Зальцмана. У цілковитій тиші пролунали дивні слова: «Мета виправдовує засоби. Рішення прийнято остаточно, лишилося тільки здійснити його, хоч я й передбачаю, що не всі підуть за мною…»

Берьозкін простягнув руку і вимкнув хроноскоп.

— Непорозуміння, — розвів руками. — Доведеться повторити завдання.

Він повторив завдання, і знову на екрані з’явився кремезний підтягнутий чоловік з суворим обличчям… «Рішення прийнято остаточно…» — почули ми металічний голос хроноскопа.

— Що за чортівня, — вилаявся Берьозкін. — Нічого не розумію…

Він знову хотів вимкнути хроноскоп, але я утримав його.

— Ми ж домовились вірити приладу. Давай послухаємо…

Металічний голос вів далі: «… не всі підуть за мною. Доведеться не церемонитись…»

І раптом зображення змішалося, голос забурмотів щось зовсім незрозуміле.

Берьозкін вимкнув хроноскоп.

— Щось не в порядку, — сказав він. — Чому? Ніхто не чіпав прилад. Він повинен працювати справно!

Берьозкін нервував, він хотів ще раз повторити завдання, але я попросив його вийняти аркуш із хроноскопа.

— Навіщо він тобі? — не приховуючи роздратування, запитав Берьозкін. — Ми ж його вздовж і впоперек вивчили!

Я все-таки наполіг на своєму, хоча й не знав ще, що робитиму з аркушем. Я довго розглядав його, а Берьозкін стояв поруч і підганяв. Він майже переконав мене повернути йому аркуш, коли це…

— Слухай-но, — звернувся я до нього, — хроноскоп досліджує сторінку зверху вниз, так?

— Так.

— Тепер зверни увагу: рядки, написані рукою Зальцмана, розташовані майже посередині сторінки…

— Але ж вище нема нічого!

— Є. Ми з тобою цього не бачимо, а хроноскоп помітив…

— Тайнопис, чи що?

— Не знаю, але щось є. Постарайся уточнити завдання. Можна сформулювати його так, щоб хроноскоп поки що не аналізував рядки Зальцмана, а зосередив увагу лише на невидимому тексті.

— Сформулювати можна, але що з того вийде?

— Спробуй.

— Ти думаєш, і зображення, і звук змішалися, бо одне найшло на друге?

— Так, саме це спало мені на думку.

— Гм-м-м… — протягнув Берьозкін. — Рискнемо.

Він довгенько чаклував біля хроноскопа, а я хвилюючись стежив за його складними маніпуляціями: ми підходили до розкриття якоїсь таємниці, і коли хроноскоп не підведе…

Берьозкін сів поряд зі мною, і на екрані втретє з’явився кремезний підтягнутий чоловік з жорстоким обличчям, і втретє пролунали ті самі слова. Коли металічний голос вимовив: «Доведеться не церемонитись…» — я мимохіть взяв Берьозкіна за руку, але голос вів далі: «Хто буде проти, той сам себе прирече на загибель разом з черню. Помічаю, дехто вже забув, кому зобов’язаний життям. Доведеться нагадати. Тільки б справитися з цим… Ніколи не пробачу Жильцову, що він узяв його…»

Голос замовк, зображення зникло.

Ми з Берьозкіним задоволено переглянулися: хроноскоп витримав ще один складний іспит.

— Все це добре, Вербинін, але я нічого не розумію, — мовив Берьозкін. — Звідки взявся цей тип? Проте не будемо поки що

1 ... 7 8 9 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Долина Чотирьох Хрестів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Долина Чотирьох Хрестів"