Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Проклята, Наталка Смеречинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Проклята, Наталка Смеречинська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проклята" автора Наталка Смеречинська. Жанр книги: 💛 Фентезі / 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 51
Перейти на сторінку:

- Агов! Зачекай! – покликала я якусь фігуру, що рухалась в  темноті  попереду – Підкажи де сто восьма аудиторія?

Жодної реакції. Той хто був попереду навіть і не думав зупинятися. Чорт! Лекції вже йдуть, корпус пустий і це був мій єдиний шанс дізнатися де зараз сидить моя група.

- Стій! – крикнула я і додала трохи ходу.

Видно мене почули й фігура зупинилася. Я вже майже наблизилася на достатню відстань, щоб її розгледіти, аж раптом..

- Ти куди? – чиясь рука схопила мене за ремінь сумки і я скрикнула від переляку та несподіванки.

- Чого ти верещиш, скажена?! – за спиною стояла моя одногрупниця і за сумісництвом  сусідка по кімнаті Мирослава, а по факту просто Мирося  - Ми в сто восьмій. Ти що розклад не дивилася?

- Якби ще в тому розкладі схему давали куди йти! – огризнулася я, переварюючи попередній переляк – Як раз хотіла розпитати дорогу.

Я хитнула головою в сторону незнайомця, або незнайомки, котру намагалася наздогнати.

- Кого розпитати? Їх? – Мирослава глузливо вказала на стенд з портретами відомих письменників України.

- Та ні – я повернула голову, щоб зі здивуванням зрозуміти, що в коридорі нікого немає. Абсолютна пустка.  Тільки що ж тут стояла…

- Мені здалося, що тут хтось був – розгублено пробурмотіла я.

- Ти якась дивна, Лєна. Ти знаєш про це? – скосила на мене очі одногрупниця.

О, так! Саме таку репутація я встигла отримати в гуртожитку і серед своїх одногрупників. Погодьтеся, не сама найкраща, про яку може мріяти вісімнадцятирічна дівчина. А все то ті кляті сни, що не дають мені спокою.  З того самого дня, як ми покинули з мамою Хмельницький і заселилися  в Житомирі  до гуртожитку, мене постійно переслідують якісь жахи уві снах.  Я кричу, стогну і плачу, але коли мене будять – абсолютно нічого не пам’ятаю. Лише якийсь відгомін страху та тремтіння і все, більше нічого.

- Добре! Ходімо, бо наша «тигра» тебе і так з’їсть. Я ледве змогла відпроситися до вбиральні. В неї поганий настрій, а мені, як на зло, Валік тризвонить.

Валік, або Валентин був хлопцем Мирослави. А може навіть і нареченим, в залежності від обставин і настрою в якому знаходилася пара. Оскільки гризлися ці двоє дуже часто, зі смаком  і кожного разу розходилися після чергової сварки, а потім пристрасно мирилися.  За той тиждень, що я живу в гуртожитку було вже дві таких сварки й схоже на черзі третя.

А ось те що «тигра», або ж Станіслава Адамівна в поганому гуморі не обіцяло нічого доброго. Викладачка була просто закохана у власний предмет до безтями й ненавиділа все живе – тобто нас,  студентів.  

  Самим страшним гріхом, на її думку, було запізнитися на такі життєво важливі пари.  Тож будь ласкавий - прийди вчасно при будь-яких обставинах, навіть якщо вперед ногами… Ой! Брр, що це я?  Які моторошні  й чудернацькі думки лізуть в голову останнім часом. Такі ж моторошно- чудернацькі як і сни.

- Йдеш чи ні? – осмикнула мене Мирослава.

Я знову невчасно задумалась? Треба з цим, щось робити! Кинувши останній погляд на темний і пустий коридор  я зразу ж відвернулася і відповіла Миросі.

- Так, ходімо!

І плювати на те, що мені здалося наче в темноті щось поворухнулося. Закінчаться пари і я знайду собі якогось психолога, що допоможе мені вирішити ці проблеми. Існують же анонімні психологи, так? Інакше я зовсім скоро з’їду з глузду з цим «здається» і «примарилось». Адже те, що я іноді бачу просто не може існувати в реальності. Правда ж?

1 ... 7 8 9 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проклята, Наталка Смеречинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Проклята, Наталка Смеречинська"
Данісс
Данісс 29 травня 2023 05:22

Дуже хороша, якісна література свого жанру. Автору успіхів та натхнення!