Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах 📚 - Українською

Читати книгу - "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"

3 131
0
12.02.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані" автора Мартін Макдонах. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 46
Перейти на сторінку:
на тебе дивитися інакше, коли випливла тема про твій нервовий зрив, але я не дивився на тебе інакше взагалі, і тоді, коли я сказав: «Накинь на себе щось, бо холодно», ти чогось подумала, що я не хочу тебе бачити в ліфчику і в нижній спідниці, але це дуже далеко від правди, бо, якщо по правді, то я міг би дивитися на тебе в ліфчику і в нижній спідниці до самого вечора. Я б ніколи не надивився на тебе в ліфчику і в нижній спідниці, і коли-небудь, якщо на те Божа воля, я знов дивитимусь на тебе в ліфчику і в нижній спідниці. І це підводить мене до іншого, якщо ти, звісно, й досі мені не пробачила, бо в такому разі ми повинні про все забути й розійтись як друзі, але якщо ти пробачила, то це підводить мене до іншого — що я збрехав тобі на початку, коли писав, що новин нема, бо новини є. Новини такі, що я зв’язався з моїм дядьком з Бостона, і випадок з чоловіком з Вексфорда і цеглою став останньою соломи́нкою. Це щастя, якщо людина залишається жива на будівельних майданчиках в Англії, не кажу вже про малі гроші і «Ти, ірландцю, ану роби се і те», і я зв’язався з дядьком з Бостона і він мені запропонував там роботу, і я збираюся на неї погодитися. У Лінан заїду через два тижні забрати речі і, мабуть, будуть проводи, а я тебе хочу спитати — хочеш поїхати зі мною? Не прямо зразу, звісно, бо тобі ж треба з усім розібратися, але через місяць чи два, хоч, може, ти мені не пробачила, і я оце тут пишу, як дурний. Якщо ти не пробачила, то краще нам не бачитися кілька днів, поки я поїду, і, якщо ти не відповіси, то я зрозумію, але якщо ти пробачила, то що тебе держи́ть в Ірландії? Матір доглянуть сестри, а за всі роки, що ти несла цей тягар, хіба ти не заслужила кращого життя? А якщо вони відмовляться, то в Охтерарді є дім для старих, там вони мають ідеальний догляд, моя мати там була, поки не преставилася, там їм не нудно, і чого твоїй матері стирчати на тій великій горі? Нема чого. (Пауза.) Одно слово, Морін, вибір за тобою. Моя адреса написана згори, і номер телефону в нашому фойє, тільки дзвони довгенько, якщо захочеш подзвонити, і ще треба набирати код, а я буду страшне який радий тебе почути. Якщо ти не подзвониш, я зрозумію. Бережи себе, Морін. А та наша ніч, хоч нічого й не вийшло, все одно наповнює мене щастям при одній думці про неї, про те, які ми були близькі, і навіть якщо я ніколи тебе не почую й не побачу, то все одно буду щасливий спогадами про ту ніч, і це все, що я хотів тобі сказати. Подумай про це. Щиро твій, Пато Дулі.

Прожектор гасне, але в темряві на сцені Пато продовжує читати — тепер уже листа до брата.

ПАТО: Дорогий Реймонде, здоров будь. Я кладу в конверт зразу кілька листів, бо не хочу, щоб різні люди знали, кому я пишу. Роздай листи тихенько і не читай їх. Я знаю, ти не читатимеш. Один — Мікові Дауду, віддаси, як вийде з лікарні. Це щось страшне — чоловік трохи не втопився в силосній ямі. Ще один — бідолашній Ґерлін, віддаси, коли її побачиш, а заодно скажи, хай перестане закохуватись у священиків. А ще один — для Морін Фолан. Піди до неї в той же день, як одержиш, і віддай їй у власні руки. У мене новин мало. Про Америку розкажу більше деталей незабаром. Так, це чудово. Удачі тобі, Реймонде, і не забудь — вручити Морін особисто. До побачення.

Картина шоста

По обіді. Рей стоїть біля запаленої плити, захоплено дивиться телевізор, періодично поляпує по коліні запечатаним конвертом. Меґ дивиться на нього й на конверт з крісла-гойдалки. Довга пауза, перш ніж Рей промовляє.

РЕЙ: Цей Вейн — падлюка.

МЕҐ: Падлюка?

РЕЙ: Падлюка. Він ніколи не зупиниться.

МЕҐ: Ох-ох.

Пауза.

РЕЙ: Бачите, ото Патрісія, з волоссям? Патрісія погана, але Вейн — це чистий жах. (Пауза.) Я люблю серіал «Сини й дочки»[10]. Дуже.

МЕҐ: Любиш?

РЕЙ: Усі одне одного вбивають і багато дівчат у купальниках. Це найкращий серіал.

МЕҐ: А я жду, коли будуть новини.

Пауза.

РЕЙ: Довго вам ще ждати.

Серія закінчується.

РЕЙ (потягується): Ну от і все.

МЕҐ: Далі будуть новини? Ой, ні.

РЕЙ: Ні. Господи, далі буде «Сільська практика»[11]. Хіба сьогодні четвер?

МЕҐ: То вимкни, якщо нема новин. Я тільки їх і ждала.

РЕЙ(вимикає телевізор і ходить по кімнаті): До шостої години новин не буде. (Дивиться на годинник. Тихо, роздратовано.) Чорт, чорт, чорт, чорт, чорт, чорт. (Пауза.) Ви ж казали, що вона вже мала бути вдома.

МЕҐ: Казала. (Пауза.) Може, з ким забалакалася, хоч вона й не любить ні з ким балакати. Дуже замкнута.

РЕЙ: Я добре знаю, що вона замкнута. (Пауза.) У неї вавка в голові, скажу прямо. Вона була забрала в нас тенісного м’ячика, коли ми з Мартіном Генлоном грали у свінгболу[12], а він узяв і залетів у ваш двір, а вона не віддала, хоч як ми її благали, і вже минуло десять років, а я все одно не забув.

МЕҐ: Без коментарів, як кажуть.

РЕЙ: Досі не забув і ніколи не забуду!

МЕҐ: А хіба ви тоді з Мартіном не кидалися м’ячиком у наших курей, і одну курку вцілили так, що вона здохла і це тому ваш м’ячик залетів у наш двір?

РЕЙ: Тітко, ми у свінгболу грали!

МЕҐ: Ох-ох.

РЕЙ: Ми не кидалися в курей. Це був свінгбол. І ми потім більше ніколи не грали у свінгболу. Так і дитинство минуло. Бо як можна грати у свінгболу без м’ячика?

МЕҐ: Ніяк.

РЕЙ: Правильно, що ніяк. Абсолютно ніяк. (Пауза.) Сука!

МЕҐ: Рею, ти йди, а листа віддай мені, я передам, бо чого тобі ждати дівку, яка забрала в тебе м’ячика.

Рей міркує, спокушений пропозицією, проте неохоче вирішує на неї не приставати.

РЕЙ: Тітко, я маю чіткі інструкції.

МЕҐ (з досадою): Звари мені чаю.

РЕЙ: Я не варитиму вам чаю. Я прийшов сюди примусово. Я не буду ще й прислужувати на додачу.

МЕҐ: Або кинь іще брикет торфу в плиту. Мені холодно.

1 ... 7 8 9 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах» жанру - 💙 Драматургія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"