Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » За п’ять кроків до кохання 📚 - Українською

Читати книгу - "За п’ять кроків до кохання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "За п’ять кроків до кохання" автора Рейчел Ліппінкотт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 54
Перейти на сторінку:
голова. Я покину це останнє клінічне випробування й цю лікарню і зможу зробити хоч щось у своєму житті, замість того щоб дати матері змарнувати його.

Більше ніяких лікарень. Ніяких стирчань у вибілених будівлях по всьому світові, доки лікарі випробовують на тобі засіб за засобом, жоден з яких не діє.

Якщо вже помирати, хотілося б спочатку справді пожити.

А вже потім я помру.

Кидаю погляд на сердечко, думаючи про той фатальний останній день. У якомусь поетичному місці. Може, на пляжі. Чи на човні десь на Міссісіпі. Аби тільки без стін. Я міг би замалювати пейзаж, зробити свою останню карикатуру, на якій показую середній палець всесвіту, а тоді кусаю великий.

Я жбурляю записку на ліжко, оглядаю простирадла і навіть злегка нюхаю їх для певності. Крохмаль і відбілювач. Звичайні лікарняні пахощі. Добре.

Опускаюся в рипуче шкіряне лікарняне крісло-гойдалку біля вікна й відсуваю вбік купу кольорових олівців і альбомів, дістаючи ноутбук з-під стосу ксерокопій політичних карикатур 40-х років, на які колись рівнявся. Відкриваю браузер і набираю в ґуґлі «Стелла Ґрант», на багато не розраховуючи. Вона схожа на тих дівчат, що мають лише максимально приватні сторінки у фейсбуку. Чи галімий твітер-акаунт, де вона репостить меми про те, як важливо мити руки.

Однак перший результат — це сторінка в YouTube під назвою «Не зовсім таємний КФ-щоденник Стелли Ґрант», повна не менш як сотні відео давниною від шести років чи близько того. Примружуюся — назва сторінки здається на диво знайомою. О Боже мій, це ж той нещасний канал, посилання на який скинула мені мати кілька місяців тому, намагаючись заохотити мене серйозно ставитись до лікування.

Може, якби я знав, що на вигляд вона така…

Прокручую вниз до першого запису, пучкою клацаю на відео маленької Стелли з повним ротом металу й кінським хвостиком. Намагаюся не розсміятися. Цікаво, які тепер на вигляд її зуби, — я ж бо ніколи не бачив її усмішки.

Мабуть, дуже гарні. Вона явно з тих, хто справді ставить собі на ніч зубний фіксатор, замість того щоб лишати його збирати пил на поличці у ванній.

Здається, мій навіть додому від ортодонта не доїхав.

Вмикаю гучність, і її голос ллється з моїх динаміків.

— Як усі фіброзники, я народилася смертельно хворою. Наші тіла виробляють забагато слизу, і цей слиз любить потрапляти в легені й спричиняти інфекції, змушуючи легені де-гра-ду-вати.

Маленька дівчинка затинається на великому слові, перш ніж яскраво всміхнутися на камеру.

— Зараз мої легені працюють на п’ятдесят відсотків.

Запис відстійний, а коли вона обертається, я впізнаю сходи, на яких вона стоїть, — це головний вхід до оцієї лікарні. Не дивно, що вона так добре знає всі стежки довкола. Вона все життя приїздила сюди.

Я всміхаюся маленькій дівчинці у відповідь, хоча цей запис — найдешевше з усього, що я будь-коли бачив. Вона сідає на сходах, глибоко вдихає.

— Докторка Гемід каже, такими темпами мені потрібна буде пересадка легень ще до того, як я піду до старшої школи. Пересадка мене не зцілить, але дасть більше часу! Хотіла б я мати ще кілька років, якщо тільки мені пощастить їх отримати!

Знайшла кому про це розповідати, Стелло.

Вона хоча б має шанс.

Розділ 3

Стелла

Я натягаю синій віброжилет, застібаючи на тулубі з допомогою Барб. Він нестерпно нагадує рятувальний жилет, якщо не враховувати вимикача, що стирчить із нього. На крихітну мить я дозволяю йому побути рятувальним жилетом і виглядаю у вікно, уявляючи себе в Кабо на човні з Мією й Камілою, у вечоровому сонці, що сяє над обрієм.

Крики чайок, піщаний пляж вдалині, по пояс оголені серфери — а тоді мимохіть думаю про Вілла. Моргаю, і Кабо блякне, а перед очима проступають голі дерева за вікном.

— Отже, Вілл. То він фіброзник? — питаю я, хоч це очевидно.

Барб допомагає мені застібнути останній ремінь. Відтягую плече жилета, щоб той не муляв мою худу ключицю.

— Фіброзник, і це ще не все. B. cepacia. Він учасник нового випробування цевафломаліну. — Вона нагинається, вмикає апарат і дивиться на мене.

Мої очі розширюються, і я дивлюся на свій величезний тюбик антисептика для рук. Я була так близько до нього, а в нього B. cepacia? Це ж практично смертний вирок для людей з КФ. Пощастить йому, якщо протягне ще кілька років.

І це якщо він дотримуватиметься режиму так само невідступно, як я.

Жилет починає вібрувати. Сильно. Відчуваю, як слиз у легенях потроху розсіюється.

— Підхопиш таке — і можеш зробити ручкою своєму шансу на нові легені, — додає вона, пильно дивлячись на мене. — Тримайся подалі.

Я киваю. Авжеж, саме так я і збираюся чинити. Мені потрібен той додатковий час. До того ж цей хлопець надто зациклений на собі, щоб бути мені до смаку.

— Випробування, — починаю я, дивлячись на Барб і підіймаючи руку, щоб зробити паузу в розмові, адже кашляю згустком слизу.

Вона схвально киває й простягає мені типове блідо-рожеве судно. Я спльовую в нього й витираю рот, перш ніж заговорити.

— Які в нього шанси?

Барб видихає, хитає головою, а вже тоді зустрічається зі мною очима.

— Ніхто не знає. Препарат надто новий.

Однак по її очах зрозуміло все. Ми замовкаємо, і лише апарат пихкає — жилет усе вібрує.

— Готово. Треба щось, перш ніж я піду?

Усміхаюся, благально дивлячись на неї.

— Молочний коктейль?

Вона закочує очі, вперши руки в боки.

— Я що тепер, покоївка?

— Треба ж користатися перевагами, Барб! — кажу я, і вона сміється.

Вона йде, і я сідаю знов, усім тілом здригаючись під дією віброжилета. Мої думки блукають, і я пригадую обличчя Вілла, що відбивається у склі ВНІТ, коли він стоїть позаду мене з зухвалою посмішкою на обличчі.

B. cepacia. Жорстоко.

Але розгулювати лікарнею без маски? Не дивно, що він узагалі її підчепив, з отакими витівками. Скільки разів я бачила в лікарні цей тип людей — злічити не можу. Недбалі бунтівники в дусі «Хороброго серця», відчайдушно намагаються кинути виклик своєму діагнозу, доки всьому не настане кінець. Це навіть не оригінально.

— Гаразд, — каже Барб, зі своєї королівської щедрості принісши не один, а два молочні коктейлі. — Будеш зайнята цим трохи.

Вона ставить їх на стіл біля мене, і я всміхаюся її знайомим темно-карим очам.

— Дякую,

1 ... 7 8 9 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За п’ять кроків до кохання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "За п’ять кроків до кохання"