Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

Глава 4. Елізабет

- Як справи на роботі? - я як раз намагалася проковтнути шматок пересушеної качки, коли чоловічий голос застав мене зненацька.

Ще трохи і точно вдавилася б. Поглянувши спідлоба спочатку на містера Мітчелла, потім оцінивши результат впливу його слів на оточуючих, а заодно і прожувати шматочок птиці, відповіла:

 - Дякую, добре.

 - Кевіне, а з чого раптом ти цікавишся роботою Еллі? - хто б сумнівався, що Еліза залишить подібне без уваги. Це дірку в моїх кросівках, з вини якої я один раз настрибавшись по калюжах зловила запалення легенів, вона може проігнорувати і змусити доношувати взуття до кінця сезону.

 - Ми зіткнулися сьогодні в басейні. Половину дня довелося пояснювати колегам в офісі чому від мене тхне «сексом на пляжі».

Ось тепер я не просто вдавилася. Я епічно виплюнула апельсиновий фонтан з рота прямо в свою тарілку.

Кров прилила до щік, а коли я підняла очі на Містера Мітчелла, то помітила неприкритих бісенят в його очах. З глузду з'їхати. Боги, як же соромно.  

 - Сексом? - зойкнула Еліза, театрально прикриваючи рот долонею, - Кевіне, яким сексом?

Дженні швидко схопила телефон і почала щось друкувати, цілком ймовірно ділячись останніми подіями в своєму блозі. Мені завжди було цікаво, а про розлади шлунка вона теж там пише?

 - Коктейль такий, Елізо, - стриманий тон Кевіна сильно контрастував з посміхаючимся поглядом. - Еллі випадково перекинула його на мене.

 - Що?

Папуга на кухні місіс Дей точно здохла від високочастотних істеричних ноток, що пронизали приміщення.

 - Еллі, ти в своєму розумі?

 - Я випадково, - буркнула я, не маючи наміру вибачатися в сотий раз.

 - Вона не винна була, - підтримав майбутній вітчим. Фу, це навіть звучить огидно. «Вітчим»

 - Який кошмар, сподіваюся ти не зіпсував свій костюм від Армані? Ти ж сьогодні вранці якраз в ньому був на зустрічі.

Веселі бісики в блакитних очах раптово підібгавши хвости втекли, повертаючи на скульптурно виліплене обличчя цинічну нудьгуючу маску.

- Армані не постраждав, не хвилюйся Еліза. Дженні, - містер Мітчелл звернувся до сести. Вона відірвалася від екрану телефону і посміхнулася. Посмішка, як мені здалося вийшла дуже широкою, і награною, але може просто Еліза попросила її включити всю свою чарівність, щоб вразити майбутнього татуся. - де працює твоя сестра я вже зрозумів, а чим займаєшся ти у вільний від навчання час?

 - О, у Дженні стільки факультативів, що ні про яку роботу не може бути й мови, - замість дочки заторохтіла мачуха.

Ну-ну, факультативи у неї. По жуванню жувальної гумки і швидкому друкування на смартфоні. А, забула ще головний факультатив - Селфі з рожевими подушками, яких у неї в спальні як у мене білизни для прасування.

 - Значить, ти відмінниця? - чоловік продовжив тероризувати сестричку, не звертаючи ніякої уваги на старання Елізи.

 - Ну так, - знизала плечима Джен, як ніби вона сама вірила в сказане.

- До речі, мамо, - підстрибнувши на п'ятій точці, сестра скорчила вираз обличчя як у кота з мультика "Шрек". - У меня на айфоні екранчик тріснув, можна я завтра куплю собі новий? Давно ж просила у тебе нову модель, ну будь ласка, будь ласка, будь ласка.

Права брова містера Мітчелла невблаганно поповзла вгору, а вираз презирства спотворив губи.

Яка ганьба! І чому поводиться як остання дура вона, а соромно мені?

Друзі, довелося змінити назву книги, сподіваюся, що ви мене не загубили:)) Гарного вам дня!