Читати книгу - "Королева місяця та сонця, Дроянда"

Після розмови з братами всі вони вирішили, що діяти потрібно разом. Чорний ключ лежав у центрі столу, ніби випромінюючи невидиму енергію. Було відчуття, що він чекає, коли його використають.

— Можливо, в академії є щось, що цей ключ відкриває, — припустив Марк.

— Або ж це частина більшої головоломки, — додав Макс.

Агафія та Дроянда згадали, що академія була давнім місцем, сповненим секретів. Старі коридори, зачинені кімнати, сховані архіви… А що, якщо ключ призначався для чогось, про що навіть директори Радіус і Сидьфус не знали?

Раптом чорний ключ ледь помітно засвітився темно-синім світлом. Це тривало лише мить, але всі це помітили.

— Ви це бачили? — здивувався Пеко.

— Так… Що це означає? — запитала Дроянда.

Мерлан нахилився ближче:

— Я читав про такі артефакти. Деякі ключі реагують на місце, яке їм призначено. Можливо, він показує нам напрямок?

— Тоді нам потрібно перевірити різні місця академії, — запропонувала Агафія.

Щоб не привертати зайвої уваги, вони вирішили діяти обережно. Почали з найстаріших частин академії — бібліотеки, підземель, закритих залів. Але ніде ключ не реагував.

Коли вони вже майже втратили надію, Макс запропонував перевірити стару вежу, яка давно була занедбана і до якої заборонено заходити.

— Якщо цей ключ справді такий важливий, то його замок може бути там, куди ніхто не ходить, — пояснив він.

Вночі, коли всі вже спали, вони вирушили до вежі. Як тільки вони підійшли до її важких дерев’яних дверей, чорний ключ знову засвітився. Цього разу світло було сильніше.

— Це тут… — прошепотів Мерлан.

Агафія обережно вставила ключ у замкову щілину. Він ідеально підійшов. Ледь повернувши його, вони почули клацання, а потім двері почали самі відкриватися…

За ними була темрява. І щось чекало на них у глибині.

Коли двері розчинилися, перед ними відкрився холодний, загадковий зал. Стеля була високою, а по стінах пробігали крижані візерунки, ніби мороз пробрався сюди крізь час. Посередині стояло величезне дзеркало в старовинній срібній рамі, а навколо нього розкинулася книгаа, ніби воно заморожувало все довкола.

Агафія зробила крок уперед, вдивляючись у відображення. Але воно було не зовсім звичайним. У дзеркалі вони бачили не лише себе, а й тіні позаду, яких у реальності не було.

— Це не просто дзеркало, — прошепотіла Дроянда.

Макс обережно торкнувся книга носком чобота. Вона була товста, наче її не топили сотні років.

— Може, це пастка? — припустив Марк, стиснувши кулаки.

— А може, це випробування? — додав Мерлан, уважно вдивляючись у відображення.

Пеко з цікавістю простягнув руку до дзеркала, і в ту ж мить по поверхні пробігла хвиля, ніби воно було водою. Його обличчя відбилося зміненим — з яскравими світлими очима, яких у нього ніколи не було.

— Що це означає? — здивувався він, різко відсмикнувши руку.

Раптом у дзеркалі з’явився напис, витесаний у кризі:

"Покажіть свою істину, і шлях відкриється."

— "Істину?" — повторила Агафія. — Що це означає?

— Може, це хоче побачити, хто ми насправді?

Марку раптом спало на думку:

— Це випробування. Але не сили. Воно хоче побачити нашу правду.

Але що станеться, коли вони покажуть свою істину? І що це означає для кожного з них?

Всі переглянулися. Дзеркало чекало. Якщо це випробування правди, то, можливо, потрібно не просто дивитися в нього, а поставити важливе питання?

— Давайте кожен задасть дзеркалу одне питання, яке для нього найважливіше, — запропонувала Агафія.

Вони по черзі підійшли ближче, відчуваючи, як морозний холод від дзеркала огортає їхні тіла.

Марк

Він зупинився перед дзеркалом, вдивляючись у своє відображення.

— Що насправді означає бути сильним?

Поверхня дзеркала затремтіла, і перед Марком з’явилася картина: він бачить себе, але не в бою, не у випробуваннях, а поруч із сім’єю. В його очах — впевненість, але не жорстокість. І голос, що лунав звідти, прошепотів:

"Сила — не лише в перемогах, а в здатності захищати і підтримувати тих, хто поруч."

Макс

Макс зробив крок уперед, зосереджено вдивляючись у дзеркало.

— Чи зможу я колись перевершити свого батька?

Відображення змінилося: перед ним з’явився чоловік у тіні, він схилив голову, а поруч — його власне відображення, вже доросле, сильніше.

"Ти не повинен ставати кимось іншим, щоб бути великим. Ти маєш стати собою."

Мерлан

Мерлан трохи вагався, але все ж ступив уперед.

— Чи я гідний бути частиною цієї родини?

Дзеркало засвітилося, і він побачив дитинство: як його вчили, підтримували, захищали. Як він разом із братами і сестрами долав перешкоди. Голос у відповідь був м'який, але впевнений:

"Ти завжди був частиною цієї родини. Питання в тому, чи ти сам у це віриш?"

Пеко

Пеко зітхнув і зробив крок уперед.

— Чи я колись знайду своє справжнє місце у світі?

Дзеркало показало шлях, що губився у тумані, але вдалині виднілося світло. Голос прошепотів:

"Місце не потрібно шукати. Його потрібно створити."

Агафія

Вона підійшла, тримаючи ключ у руках.

— Що означає цей чорний ключ для мене?

Відображення змінилося, і вона побачила тіньову постать, що тримала схожий ключ. Це була вона… але трохи інша. Голос прошепотів:

"Це не просто ключ. Це вибір. Від тебе залежить, що він відкриє — порятунок чи руйнування."

Дроянда

Дроянда глибоко вдихнула.

— Чи правильно я роблю, довіряючи серцю більше, ніж розуму?

Вона побачила в дзеркалі себе з друзями, як вони боролися разом, як підтримували одне одного. Голос відповів:

"Серце веде туди, де ти маєш бути. Але розум допоможе зробити правильний вибір."