Читати книгу - "Фатальне благословення, Луїза Пенні"

— Я не знаю. Навіть зараз я не зовсім упевнений. Багато людей переконані, що я помилився. І ви це знаєте. Я впевнений, що ви читали про це в газетах.　

Емілі кивнула.　

— Ви заарештували суперінтенданта Арно та двох його підлеглих і запобігли іншим убивствам.　

— Я запобіг їхньому самовбивству, — уточнив Ґамаш.　

Він чітко пам’ятав ту нараду. Тоді він належав до верхівки Сюрте. П’єр Арно був старшим і шанованим офіцером у поліції, хоча Ґамаш його не поважав. Він знав Арно ще із часів, коли той був новобранцем, і вони ніколи не ладнали між собою. Ґамаш підозрював, що Арно вважає його слабким, а він вважав Арно задиракою.　

Коли стало очевидно, що зробили Арно і двоє його найкращих людей, коли навіть його друзі вже не могли цього заперечувати, Арно попросив про одну послугу. Щоб їх не заарештовували. Поки що не заарештовували. Арно мав мисливський будиночок в Абітібі, на північ від Монреалю. Вони поїхали б туди і не повернулися. Було вирішено, що так буде краще для Арно, для співучасників, для їхніх родин.　

Усі погодилися.　

Окрім Ґамаша.　

— Чому ви їх зупинили? — запитала Емілі.　

— Було достатньо смертей. Настав час для правосуддя. Таке старомодне поняття. — Він підвів голову й усміхнувся їй в обличчя. — На хвилину запала　тиша. — Я вірю, що це було правильно, та досі мені іноді доводиться переконувати себе в цьому. Я як вікторіанський проповідник. Я постійно маю сумніви.　

— Справді?　

Ґамаш знову подивився на вогонь і надовго замислився.　

— Я б зробив це знову. Це був правильний учинок, принаймні для мене.　

Він знову подивився на Ем і зробив паузу.　

— Хто така була Ел, мадам?　

— Елль?　

Ґамаш засунув руку до своєї сумки, дістав звідти дерев’яну скриньку й перевернув її, щоб показати літери, приклеєні до дна. Він вказав на «L». — Ел, мадам Лонґпре.　

Вона не відводила від нього очей, але її погляд, здавалося, перемістився й зосередився на чомусь дуже далекому.　

Попереду лід. Залишилось зробити лише крок.　

Розділ тридцять четвертий

— Вона була нашою подругою, — сказала Емілі, не зводячи очей із Ґамаша. — Ми звали її Ел, але вона підписувала своє ім’я лише літерою «Л». — Уперше за кілька днів Ем почувалася спокійною. — Вона жила по сусідству зі мною. — Ем показала на типовий квебекський будиночок із крутим скатним залізним дахом і крихітними мансардними вікнами. — Багато років тому її сім’я продала будинок і переїхала. Після того, як Ел зникла.　

— Що сталося?　

— Вона була молодшою за нас усіх. Дуже мила, дуже добра. До таких у школі часто чіпляються, бо знають, що їм не дадуть здачі. Але це не про Ел. Вона була з тих дітей, які, здавалося, пробуджують в інших найкраще. Вона була яскравою у всіх планах. Осяйна дитина. Коли вона заходила в кімнату, там наче вмикалося світло і сходило сонце.　

Ем усе ще бачила її, таку чарівну, що їй ніхто навіть не заздрив. Можливо, ще й тому, що всі навколо також відчували: така доброта й така краса недовговічні. В Ел було щось від коштовного каменю: крихка й дорогоцінна.　

— Її звали Елеонора, так? — запитав Ґамаш, хоча й був упевнений у відповіді.　

— Елеонора Аллер.　

Ґамаш зітхнув і заплющив очі. Ось і все. Він розгадав загадку.　

— Ел, скорочено від Елеонора, — прошепотів він. Емілі кивнула.　

— Дозвольте? — Вона потягнулася через стіл і взяла скриньку. Вона тримала її на відкритих долонях, ніби закликаючи полетіти кудись далеко-далеко. — Я не бачила цю скриньку багато років. Матінка подарувала її Ел, коли та поїхала з ашраму в Індії. Туди вони вирушили разом, ви знаєте.　

— Вона була буквою L у В КЕМ, чи не так?　

Ем кивнула.　

— Матінка Бі — це В, Кей — К, а ви — М. Бі, Кей, Ел і Ем.　

— Ви дуже кмітливий, старший інспекторе. Ми б і так дружили, але те, що наші імена звучать як літери алфавіту, зближувало нас. Тим паче, що ми всі обожнювали читати. До того ж цей збіг здавався романтичним, таким собі таємним кодом.　

— То ось звідки взялася назва «Віднайдіть спокій»?　

— Ви й це зрозуміли? Як?　

— У цій справі було надто багато посилань на «Віднайдіть спокій». Тоді я відвідав медитаційний центр Матінки.　

— Віднайдіть спокій.　

— Так, але підказку дав мені напис на стіні.　

— Схоже, із вами це часто трапляється. Мабуть, відповіді на стінах стають у вашій професії у великій пригоді.　

— Фокус полягає в тому, щоб їх правильно прочитати. Цитата була неточна, і це мене здивувало. Матінка іноді створює враження людини не від світу сього, але я підозрюю, що все якраз навпаки. Вона б ніколи не написала на стіні «Віднайдіть спокій і пізнайте, що Я — Бог», якби саме це й не мала на увазі.　

— «Вгамуйтесь і пізнайте, що Я — Бог», — процитувала Біблію Ем. — Це була проблема Ел. Вона не могла вгамуватися. Кей першою помітила, що ми можемо скласти наші літери разом і вийде фраза, майже вийде. В KLM. Be Calm.[138] Віднайдіть спокій. «Вгамуйтесь» і «віднайдіть спокій» означають практично те саме. Досить близько, щоб мати сенс для нас, і досить далеко, щоб залишатися таємницею для сторонніх. Нашою таємницею. Але ви розкрили її, старший інспекторе.　

— Це забрало в мене забагато часу.　

— А на такі речі є якийсь часовий ліміт?　

Ґамаш розсміявся.　

— Ні, гадаю, що ні, але іноді моя власна сліпота мене шокує. Я дивився на ці літери днями, знаючи, що для Ел вони мали велике значення. У мене навіть був примірник збірки поезій Рут. «Я — СУПЕР», де всі великі літери означають якісь слова.　

— Mais non[139]. Що саме?　

— «Стерво — Уперте, Пихате, Егоїстичне та Роздратоване», — сказав він, дещо збентежений тим, що вжив лайливе слово перед такою поважною жінкою, хоча вона, здавалося, не заперечувала. Вона навіть засміялася.　

— J’adore Ruth.[140] Варто мені подумати, яка вона мені огидна, як вона щось таке утне! Parfait.[141]　

— Я довго розмірковував над літерами на скриньці, не надаючи значення пропуску між В і KLM. Але він важливий. Він містить відповідь. Відповідь саме в цьому пропуску. У крихітному проміжку між буквами.　

— Як ті дикі квіти на землі, яку Бог дарував Каїну, — промовила Ем. — Треба добре придивитися, щоб їх побачити.　

— Я не думав, що це навмисний пропуск. Я думав, що це було місце для літери С, — зізнався Ґамаш.　

— С?　

— Відкрийте скриньку.　

Ем відкинула кришку і дуже довго дивилася. Вона