Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відьмак. Останнє бажання 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьмак. Останнє бажання"

655
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьмак. Останнє бажання" автора Анджей Сапковський. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 87
Перейти на сторінку:
тощо). Вважалося, що після смерті вовкулак може стати вампіром, тому після смерті до рота йому клали монету. Вважався, крім іншого, їздовою твариною у чаклунів та чорнокнижників.

«Людина, яка під впливом злих чар перетворилася на вовка (або перетворюється на чудовисько лише інколи, наприклад, при повні). Є уособленням глибоко закорінених фобій, з’являється у віруваннях усіх без винятку народів й у всіх культурах, сягаючи апогею за часів середньовіччя, коли це вовкулацтво ототожнювали із чаклунством, а малюнок людини-вовка була головною оздобою усіляких там «молотів відьом». Мовні форми його германська («Werwolf») і романська («loup-garou») є буквальною калькою з грецького «lykanthropos» — «чоловіко-вовк». Звичайне для його слов’янських назв закінчення «лак» походить зовсім не від хлебтання крові, але від «dlak» (щетина, кудель, шерсть), а назва лікантропа тут звучала — в залежності від місцини — «welkudlaka», «wulkolaka», «vukodlak», «vlkodlak» чи «warkodlak» (А. Сапковський «Рукопис, знайдений у драконовій печері»).

ГНОМ — «Родич ґнома, часто ототожнюваний із кобольдом чи гобліном, невеликий потворний гуманоїд, що мешкає під землею, шукаючи та накопичуючи скарби. У Парацельса у його концепції елементалів, духів чотирьох стихій (елементів) Природи, гноми (кобольди) є духами землі (духами повітря були у Парацельса сильфи, води — ундини, а вогню — саламандри). Гноми Парацельса вміли проходити під землею і крізь скелі — наче ніж крізь масло. Слово не має переконливого етимологічного тлумачення, не виключено, що це неологізм, вигаданий Парацельсом. У європейських міфологіях і демонологіях гноми є непривітними до людей, жадібні до своїх багатств, охороняють місця свого проживання, тому шкодять, скільки сил вистачає, гірникам, геологам, шукачам скарбів. Сонячне світло для них — як і для тролів — убивче» (А. Сапковський «Рукопис, знайдений у драконовій печері»).

ГОЛЕМ — назва походить від єврейського слова «golem» зі значенням «грудка», «неоформлене»; у єврейських фольклорних розповідях: глиняний велетень, оживлений магічними засобами. Схожим чином — з червоної глини — ліпить Адама і Яхве; Адам же в апокрифічних розповідях має велетенський зріст і не може говорити. Згідно із народними віруваннями, щоб отримати голема, треба з червоної глини зліпити подобу людину розміром з десятирічну дитину, яка оживлюється словом «бог» на його лобі. Далі та дуже швидко росте аж до велетенського зросту, але може вийти із покори.

«Штучна людина, прототип андроїда й чудовиська Франкенштейна, створений ребе Левом Єгудою бен Бецацелем з Праги (1525–1609), щоб той виконував — без винагороди, платні чи утримання — різні роботи, які потребують великих зусиль, а перед усім, щоб він захищав гетто від погромів людом столиці Чехії. Спосіб конструювання штучної людини, голема, ребе Лев знайшов у Талмуді й книгах Кабали. Матеріалом повинна була слугувати глина, людиноподібній ляльці треба було вирізати напис «EMET», до рота вкласти їй шматочок паперу із написом «ШЕМ», а закляття, що оживить голема, звучить: «Шанті, шанті, дахат, дахат!» (А. Сапковський «Рукопис, знайдений у драконовій печері»).

ГРИФОН — у грецькій міфології: жахлива істота з орлиним клювом і тілом лева; грецькі автори інколи звали грифонів собаками Зевса: згідно із легендами, вони стережуть золото в країні гіпербореїв або в Індії. Уважалися найсильнішими — після слонів — істотами. У геральдичній символіці поєднує в собі пильність і відвагу (риси орла й лева відповідно).

ҐНОМ — «Постать, яка існує чи не в усіх міфологіях. У греків прийнялася назва «nanus», перероблена у Франції на «nain». В Іспанії їх звуть «duende». Слов’яни — через те, що часто мешкали вони в людських оселях — звали їх «домовиками», «домовоями» чи «домовими». У германців, якщо жили вони в горах, ґном був відомий як «Zwerg» (а звідси, через «duergar», «duerg» — англійське «dwarf»). Якщо сиділи вони в лісах, уживалася назва «Schrittel» або «Schratt» (звідси польське «skrzat» чи чеське «skret»). Відома також — у тому числі від братів Грімм — назва «Wicht», «Wichtlein» чи «Wichtelmann», звідси англосаксонський «wight». Часто вживана назва «карл», «карлик» має, натомість, — що варто знати — витоки, далекі від ґнома, — є змінена калька з германського слова «Karl». (англ. «churl»), що означає не малого, а навпаки — великого у тупого хлопа-йолопа.

До літератури фентезі образ ґнома увійшов завдяки Толкіну, а взірцем для нього були карли зі скандинавських сказань. Ґноми з «Едди» — це не пустотливі ліліпутики, що дзюрять у молоко, не домові, яким достатньо насипати на порозі крихт, а вмілі воїни, чудові ковалі й зброярі. Це Карл Альберих викував Нагельрінг, меч Дитріха Бернського, у «Едді» карли Брокк в Сіндрі зробили Гунгнір, спис Одіна, а Даін і Наббі створили для Фреї золотого кабана Гільдісвіна (А. Сапковський «Рукопис, знайдений у драконовій печері»).

Множину від слова «dwarf» Толкін зробив «dwarves». В українському перекладі «Володаря Перснів» подібну ж операцію проробила Катерина Оніщук, замінивши звичного за звучанням «гнома» на «ґнома». Слово «ґном», таким чином, в українській мові — неологізм. («Можна помітити, що в цій книзі, як і в «Гобіті», вживано форму «ґноми», хоча словники кажуть нам, що правильно це слово пишеться «гноми». (…) Перекладач наважився вживати форму «ґноми», аби хоч трохи відмежувати їх від безглуздих казочок пізніших часів»[26]).

ДЖИН — у мусульманській міфології: дух, найчастіше — злий. Відповідно до ісламської традиції, джинів створено Аллахом із бездимного вогню, вони мають повітряні або полум’яні тіла і є розумними істотами. Можуть набувати будь-якої форми й виконувати будь-які накази.

«Східний демон, надприродна істота, згідно з мусульманською ідеологією родовід якої ведеться від Люципера (Ібіса), але сама (на відміну від шайтана) є смертною. Існували джини статі чоловічої та жіночої, і мали багато різновидів: іфрити, маруди, ауни й джанни. Легендарні царі Дауд (Давид) і Сулейман (Соломон) багато джинів позачиняли до мідних глеків, а глеки ті позакидали в морські глибини. Бува, що такий джин трапляє до рук бідного рибалки, а рибалка знімає царську печатку й звільняє джина. Той, розлючений, частіше за все — замість того, щоб виконувати бажання — хоче вбити рибалку, але якщо він викаже достатньо розуму і зуміє перехитрити джина, отримає чималий достаток. Саме слово — арабське «djinni» — походить від латинського «genius» (дух-опікун, дух місця)» (А. Сапковський «Рукопис, знайдений у драконовій печері»).

ДИКЕ ПОЛЮВАННЯ — у германській демонології назва почту привидів і злих духів, які мчать по небу під час зимових бур у супроводі гончаків, чиє виття змушує скавчати дворових собак. Дике полювання може виявитися небезпечним для людей — особливо для тих, кого воно застало на роздоріжжі та на перехрестях. У різні часи Дике Полювання велося різними міфологічними — ба й історичними — персонами:

1 ... 79 80 81 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмак. Останнє бажання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьмак. Останнє бажання"