Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Таргани 📚 - Українською

Читати книгу - "Таргани"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таргани" автора Ю. Несбе. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 86
Перейти на сторінку:
не знаєш, скільки має пройти часу, щоб було вже пізно пришивати тобі руку? Півгодини? Година? А може, ще довше, якщо ми покладемо обрубок у морозильник. Але, на жаль, у нас немає із собою льоду. Тобі пощастило, звідси до госпіталю Ансвут можна доїхати всього за чверть години.

Він зітхнув, присунувся ще ближче до вуха Льокена й заревів:

— ДЕ ХОЛЕ Й ЦЯ БАБА?

Льокен здригнувся, його обличчя спотворила болісна гримаса.

— Вибач, — сказав Єнс. І зняв шматочок жовтогарячого плода зі щоки Льокена. — Просто мені дуже важливо знати про це. Ви втрьох, хай там як, єдині, хто розуміє, як усе сталося, вірно?

Старий чоловік хрипло прошепотів:

— Вірно говориш…

— Що? — нахилився Єнс до його рота. — Що ти сказав? Повтори!

— Вірно говориш. Папая правда відгонить блювотинням.

Ліз схопилася руками за голову:

— Щодо Джима Лава. Ну не можу я уявити собі, як Брекке стоїть на кухні й підмішує в опіум синільну кислоту.

Харрі криво посміхнувся:

— Те саме сказав мені Брекке про Кліпру. Твоя правда, йому хтось допомагає, і цей хтось професіонал.

— Таких людей не шукають за оголошенням у газеті, це вже точно.

— Так.

— Може, якісь випадкові контакти. Адже він відвідує всякі сумнівні ігорні заклади. Або…

Він пильно глянув на неї.

— Що? — запитала вона.

— Ну хіба це не очевидно? Це ж наш старий друг Ву. Вони з Єнсом були заодно весь цей час. І Єнс велів йому вставити мікрофон у мою слухавку.

— Це більше ніж чистий збіг! Той самий чоловік працював на кредиторів Мольнеса й тепер працює на Брекке.

— Зрозуміло, це не випадково. Хільде Мольнес розповідала мені, що саме Єнс Брекке розмовляв тоді по телефону з людьми, що вимагали грошей після смерті посла. Сумніваюся, що він так уже налякав їх. Коли ми прийшли в «Тай Індо Тревеллерз», пан Соренсен сказав, що в них немає претензій до Мольнеса. Як видно, він говорив правду, думаю, що Брекке сплатив їм борг за посла. Зрозуміло, в обмін на послугу.

— Послугу Ву.

— Саме так, — підтвердив Харрі й подивився на годинник. — Чорт! Куди ж подівся Льокен?

Ліз, зітхнувши, підвелася зі свого місця:

— Треба спробувати подзвонити йому. Може, він спить.

Харрі задумливо почухав підборіддя:

— Може бути.

Льокен відчував біль у грудях. У нього ніколи не було проблем із серцем, і він не розбирався в цих симптомах. Якщо це інфаркт, то нехай це нарешті прикінчить його. Все одно помирати, так краще вже позбавити Брекке задоволення мучити його. Хоча хто знає, може, Брекке не дуже й задоволений. Може, для нього це всього лише робота, як і для нього самого. Постріл — і людина впала. Він поглянув на Брекке. Побачив, як рухаються його губи, і, на свій подив, зрозумів, що не чує його.

— Коли Уве Кліпра попросив мене забезпечити доларовий борг «Пхуріделла», він зробив це за обідом, а не по телефону, — говорив Єнс. — Я повірити не міг, що це правда. Договір майже на півмільярда, і він повідомляє мені про це усно, навіть не записуючи розмову на плівку! Такого щасливого випадку чекаєш усе життя! — І Єнс витер губи серветкою. — Повернувшись в офіс, я викупив доларові зобов’язання на своє власне ім’я. Якщо долар піде вниз, то я пізніше переведу угоду на «Пхуріделл» і скажу, що це забезпечення доларового боргу, як ми й домовилися. Якщо ж курс підніметься, я заберу собі прибуток і буду заперечувати, що Кліпра просив мене про цю покупку. Адже він нічого не зможе довести. Здогадуєшся, що відбулося, Іваре? Я буду називати тебе Івар, добре?

Він зім’яв серветку й прицілився у відро для сміття біля дверей.

— Кліпра погрожував піти в правління «Барклай Таїланд». Я пояснив йому, що коли компанія підтримає його, то їй доведеться взяти на себе його борги. Плюс втратити свого кращого брокера. Іншими словами: у них немає іншого шляху, крім як пристати на мій бік. Тоді він пригрозив мені, що залучить свої політичні зв’язки. І знаєш що? Він так і не зумів це зробити. Я подумав, що треба вирішувати цю проблему в особі Уве Кліпри й заодно заволодіти його компанією «Пхуріделл», яка незабаром злетить у ціні, як ракета. І якщо я це говорю, значить, я не просто так думаю чи сподіваюся, як інші пафосні біржові гравці. Я точно знаю це. І я подбаю про це. Так воно й буде.

Очі Єнса заблищали.

— І я точно знаю, що Харрі Холе й ця бритоголова дама здохнуть сьогодні ввечері. Так воно й буде, — вимовив він, глянувши на годинник. — Вибач за мелодраматичність, але час іде, Іваре. Настала мить подумати про свою вигоду чи як?

Льокен дивився на нього порожніми очима.

— Не боїшся, ні? Міцний хлопець? Розповісти тобі, якими їх знайдуть, Іваре? Кожний із них буде прив’язаний до паль у річці, у кожного буде куля в животі й «пика горили» замість обличчя. Пам’ятаєш, що означає цей вираз, Іваре? Ні? Може, за часів твоєї молодості це було невідомо? Я сам ніколи не розумів, що це таке. Поки мій друг Ву не розповів мені, що гребний гвинт буквально здирає шкіру з обличчя, оголюючи криваве м’ясо, зрозуміло? Але головне в тому, що це метод мафії. Люди питатимуть, чим ці двоє так нашкодили мафії, але відповіді ніколи не знайдуть, ясно? Принаймні від тебе, тому що ти одержиш від мене п’ять мільйонів доларів і безкоштовно зробиш собі операцію, якщо розповіси мені, де вони зараз. Ти навчений зникати безвісти, жити під чужим ім’ям і все таке інше, хіба ні?

Івар Льокен дивився на ворухливі губи Єнса й чув якусь далеку луну його голосу. Мимо пролетіли слова «гребний гвинт», «п’ять мільйонів» і «під чужим ім’ям». Він завжди відчував свою роздвоєність і зовсім не прагнув до смерті. Але він розумів різницю між правильним і неправильним й у межах розумного намагався чинити правильно. Ніхто, крім Брекке й Ву, так і не дізнається, як він прийняв смерть — з піднятою головою чи ні; ніхто не згадає старого Льокена за кухлем пива, у колі ветеранів розвідки або МЗС, та Льокен чхав на все це. Він не мав потреби в посмертній пам’яті. Життя його було засекречене, і тому зовсім природно, що він має загинути саме так. Це не привід для гарних жестів, і він знав, що єдине, чого він бажав би, так це якнайшвидшої смерті. І щоб припинився біль. Більше він ні про що не шкодував. Немає ніякої різниці в тому, чи

1 ... 79 80 81 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таргани», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таргани"