Читати книгу - "Метаморфози, або Золотий осел"

225

Фрігійські мелодії характеризували піднесеність, релігійний настрій (див. нижче кн. X, розділ 31).

226

Наведені імена вжиті Апулеєм для викликання комічного ефекту. Так, погонич мулів Міртіл має те саме ім'я, що візничий царя Еномая, який зрадив свого пана і допоміг Целопсові перемогти у гонках; кухар Гефестіон названий від бога вогню Гефеста; лікар Аполлоній — має ім'я від бога Аполлона, який, між іншим, і лікував.

227

Цю новелу використав Боккаччо у своєму «Декамероні» (День VII, новела 2).

228

Йдеться про великого розміру глиняний кадіб, який в античності служив для зберігання вина, олії, зерна тощо.

229

Переклад Андрія Содомори.

230

... Матері богів… — Велика мати богів — те саме, що Кібела, або Ідейська богиня (див. примітку 18 до кн. VIII). Її культ був популярний не тільки на Сході, а й у різних частинах західних провінцій імперії.

231

Рабам, які пробували втекти або скоїли якийсь злочин, випалювали на чолі початкову букву або ціле слово, яке вказувало на їх провину.

232

Дим і гаряча пара виходили, очевидно, з пекарні, бо мірошник, як переважна більшість їх в античності, був водночас і пекарем.

233

Праця в млині належала до найважчих, до того ж раби працювали в кайданах, постійно підстьобувані бичами наглядачів.

234

Мається на увазі Гомер, який в «Одіссеї» (кн. І, р. 1–4) славить Одіссея, бувалого мужа, що,

Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,

В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею.

(Переклад Бориса Тена).

235

Апулей характеризує жінку як християнку. Закиди, які він їй робить, були в обігу серед населення Римської імперії в II ст. н. е.

236

Філезітер — грецьке слово, досл. «улюбленець гетер».

237

Дві нижче наведені новели використав Дж. Боккаччо у своїй збірці «Декамерон» (День V, новела 10).

238

Декуріон — член міського сенату. Див. також примітку 64 до кн. XI.

239

Арета — грецьке слово, що означав досл. «доброчесність», «цнотливість», вжите тут з насмішкою.

240

Мірмекс. — грецьке слово, досл. «мурашка»; ім'я, яке повинно характеризувати його носія як непосидючого роботягу.

241

Стародавні греки і римляни не знали способу зберігання вина, щоб у ньому не утворювався осад, через те перед вживанням проціджували його.

242

Тобто протилежну земну півкулю.

243

Статуя Церери, покровительки хлібних злаків, стояла, зрозуміла річ, в домі мірошника на почесному місці.

244

Нижче наведена новела також потрапила в «Декамерон» Дж. Боккаччо (див. День VII, новела 2).

245

Закон Юліїв (див. примітку 31 до кн. VI) відзначався надзвичайною суворістю. Чоловік і батько жінки, винної в перелюбстві, повинні були обов'язково притягти винну та її коханця до суду, і обоє — вона і він — зазнавали суворої кари. Навіть батько жінки, пійманої на перелюбстві, мав законне право вбити дочку і її коханця.

246

Фраза з описом сходу сонця — наслідування врочистого стилю Гомера — звучить тут пародійно.

247

Мірошник повідомив жінку про розлучення не особисто, а за посередництвом третьої особи усно або письмово.

248

Перша стадія глибокої жалоби тривала дев'ять днів.

249

Поетичне визначення пори року. Сонце вступав в сузір'я Козерога на початку зими.

250

Грецький дорожній стадій дорівнював 240 крокам, тобто 157,5 м.; отже, 60 стадій приблизно дорівнює 9,6 км.

251

Стародавні римляни вірили в різні забобони. Колегія гаруспіків ворожила по нутрощах жертовних тварин і тлумачила небесні знамення, авгури, або птаховіщуни розгадували волю богів по польоту птахів і по тому, як дзьобають зерно священні кури.

252

Фурії (у греків Брінії, або Евменіди) зображались у вигляді осоружних старих бабів зі зміями у волоссі, p бичами або факелами в руках.

253

У римській армії центуріони, тобто сотники, постійно носили при собі жезл, що був за ознаку влади і служив засобом покарання воїнів. Тут цей рядовий воїн захопив жезл для залякування цивільного населення.

254

Втрата меча розцінювалась у римській армії як серйозний злочин; мало того, як зневага величі імператора, бо, приймаючи військову присягу, воїни клялися генієм імператора.

255

Тут має місце злиття двох грецьких прислів'їв. Дуже популярною була приказка «про тінь осла», тобто про дрібницю. Друга — менш популярна: «через осляче підглядання». Також і цю приказку вживали тоді, коли хтось судився через щось, не варте уваги. Виникла вона начебто від того, що один гончар дав позов у суд на власника осла, який засунув голову в його майстерню, скинув і розбив кілька горшків. Апулей контамінував дві приказки, поставивши другу на першому місці, а першу — на другому.

256

Котурни — грецька назва певного виду взуття, У давньогрецьких і римських акторів котурни — це вид сандалій з дуже товстою підошвою; взували їх з метою збільшення зросту виконавця ролі в трагедіях для надання більшої величі образам героїв та богів. У акторів, які виступали в комедіях, було легке взуття — сокк. В метонімії котурн і сокк означають трагедію й комедію.

257

Новелу про отруйницю запозичив у свою збірку «Італійські новели» Дж. Фіорентіно.

258

Побиття камінням (каменування) не було покаранням, передбаченим римським законодавством. Це вияв стихійного обурення народу з приводу особливо кричущого злочину.

259

Курія — будинок, в якому відбувались засідання римського сенату. Тут: назва будинку місцевого сенату.

260

Судилище бога Марса, тобто ареопаг — найвищий орган судової влади родової аристократії в стародавніх Афінах, названий так від пагорба, який мав назву пагорб Ареса, бога війни (Areios pagos — Аресів пагорб). В його компетенцію входили зокрема справи про кровопролиття. Ареопаг став синонімом високого судового трибуналу. Риторичні виступи на ньому заборонялись.

261

Кара за вбивство родича (батька, матері, інших рідних) була надзвичайно сувора. Після того, як убивцю вишмагали до крові різками, його зашивали із змією, мавпою, собакою й півнем у шкіряний мішок і топили в норі. Якщо