Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Списоносці 📚 - Українською

Читати книгу - "Списоносці"

211
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Списоносці" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 123
Перейти на сторінку:
руку Вероніки, що дівчина зойкнула.

— Що розповідати?

— Все!.. Хто хоче з тобою одружитись?

— Їх є кілька, але я… боже мій! — Я трохи послабив свою руку і дивився на дівчину звуженими очима. — Я їм відмовила, — прошепотіла вона.

— Прізвища!

— Іштван Пал, Бела Вагнер, Габор Шульок.

— Хто такий цей Іштван Пал?

— Службовець банку.

— Вагнер?

— Референт на текстильному заводі.

— А Шульок?

— Журналіст, викладач.

— Вони молоді, гарні, так?

— Так…

— Мабуть, і не лисі… Кажи! Ти зустрічалася з ними?

— Лише з Табором.

Я пустив її руку. Дівчина безсило сперлась на грубку.

— Давно ти знайома з цим… журналістом?

— Рік…

— Кохаєш його?

— Не знаю…

— Ти була з ним у близьких стосунках? — я відчував, як від хвилювання стукає в скронях. — Відповідай!

— Ні.

— Він цілував тебе?

— Так… — голос її прозвучав мов тихе зітхання.

— І… І більше нічого?

Вероніка мовчки схилила голову.

— Відповідай! Кажи все! — наступав я на неї, жадаючи відповіді, та вона мовчала. Лише вогонь потріскував у печі, і руді тіні, мов божевільні відьми, стрибали в диявольському танку. Думки шалено крутилися в голові. Лють клекотіла в серці, а ревнощі цілком паралізували мій розум. Я не дозволю забрати в мене цю дівчину, не дозволю! Я вб'ю кожного, хто спробує її забрати. Я примушу Вероніку кохати і боятися мене! І її теж покараю! Я підняв руку, але вдарити дівчину не зміг. — Вероніко! — зашепотів я. — Пробач мені! Я був потворно грубий з тобою. Але ж я безмежно кохаю тебе і ненавиджу того, хто хоче відібрати тебе в мене. — Я поцілував їй руку. — Ти не гніваєшся, правда? Мені дуже боляче!

По її палаючих щоках, мов краплі крові, потекли сльози і заіскрились у світлі.

— Розумію, що вже старий, — вів я далі, — але я так кохаю тебе!

— Пробач мені, Акоше…

Я їй пробачив, та забути не міг. Ненависть накипала в серці, давила за горло, а коли потрапляло на очі ім'я Габора, мене охоплювала страшенна лють. Габор Шульок. Це прізвище я добре запам'ятав! Я не знав журналіста, але жадав познайомитися з ним. За Веронікою я почав стежити і незабаром зовсім заспокоївся, бо нічого підозрілого не помічав».


Останні сторінки Када дочитував уже з неприхованим обуренням. Він нетерпляче совався на стільці, червоний від люті. Коронді кілька хвилин мовчки дивився на нього, потім зауважив з ноткою іронії в голосі:

— Вам, здається, щось не сподобалось? Чи, може, ви гніваєтесь на Райнаї? Чому ж саме в тому місці, де його, бідолашного, роздирають цілком людські пристрасті? Хіба полковник армії Хорті не мав права на почуття, не міг бути закоханим?

— Сестра Вероніки мала рацію! — лютував Када. — Ця жінка розпутничала з убивцею свого брата, вона зрадила свій клас!

— Схаменіться, товаришу старший лейтенант! Тоді Вероніка ще не знала про вбивство Петера і, тим більше, — хто був його вбивцею.

— Це правда, але все-таки вона стала коханкою цього падлюки! Хіба вона не могла одружитися з чесним чоловіком?

— Ви маєте рацію. Я не збираюсь виправдовувати її, але не забувайте про деякі обставини. Ця наївна дівчина просто попала в тенета такого досвідченого ловця-пройдисвіта, як Райнаї. Зважте й на те, що дівчина жила в злиднях, була самотньою, нещасливою і наївною, а її спокусник — досвідченим багатим паном, цікавим співбесідником, всемогутнім директором, за спиною якого стояла державна влада. Цілеспрямованість Райнаї, підігріта пристрастями, поборола всі перешкоди і зламала волю дівчини. Чи могло бути інакше? Як метелик падає у вогонь, так потрапила ця дівчина в його обійми. Більше того, Райнаї використав просту, недосвідчену дівчину в своїх службових цілях — у справі Сас — Мітько — Кочмарош.

— Я не можу судити про це так м'яко, як ви, товаришу підполковник, — буркнув Када.

Коронді посміхнувся.

— Притримайте запаси свого обурення на майбутнє, бо далі йтиме мова про ще більш лихі пригоди Вероніки.

Када здивовано звів брови.

— Звідки ви це знаєте, товаришу підполковник?

— А я нишком читаю наперед, — всміхнувся Коронді. І, помітивши замішання Када, серйозно додав: — Багато розділів цієї історії мені вже відомі. Крім того, я не раз розмовляв з Веронікою.

— З Веронікою?

— Саме з нею. Вона померла на моїх руках майже десять років тому.

Після цих слів Када вражено замовк.

— Я не хочу випереджати події, — вів далі Коронді. — Скажу тільки одне: зрозумівши свої помилки, Вероніка згодом зробила спробу їх спокутувати, але через необачну поведінку, кінець кінцем, поплатилася життям.

Коронді підвівся з-за стола і почав ходити по кімнаті.

— Будь ласка, запросіть Марію Перлакі, — сказав він, звертаючись до Када. — Подивимось, що вона там написала.

Марія ввійшла і поклала на стіл дві пачки списаного паперу.

— Пане підполковник, ви мені дали багато часу, і я вирішила за власним бажанням написати ще дещо.

— І що ж ви написали? — поцікавився Коронді всміхаючись.

— В одній з доповідних описана підривна діяльність списоносців проти Німецької Демократичної Республіки, а в другій — моя власна діяльність.

— Це ви добре зробили, Маріє. Про діяльність, спрямовану проти НДР, сьогодні ж буде складено протокол, другу доповідну будемо вивчати. А зараз прошу вас відповісти на кілька запитань. Скажіть-но, Маріє, чому й коли ви вирішили повернутися додому?

— Вже давно, ще п'ятдесят шостого року, я мріяла вирватися звідти, бо мені набридло таке життя. Пережила я багато, бачила на власні очі підступні дії не одного міжнародного злочинця, і огида до всього цього поступово перемогла. Але, щиро кажучи, тоді я ще не думала про

1 ... 79 80 81 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Списоносці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Списоносці"