Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Може якось підказати Світланкі, щоб не губилася? Не втратила свій шанс? Особливо коли тут поруч такі акули як Вікторія. Тим більше мені здається Максим не проти продовжити їх спілкування.

- До речі! - подивилася на Рому. - Ти повинен Владленівні квіти! Якісь на букву «а» і начебто «і». Точніше не пам'ятаю. І ти теж.

Кажу Алексу.

- Інакше у жінки буде на вас велика образа! А мені здається з нею краще дружити.

- За що це ми їй повинні? - запитує Алекс у мене.

- А не треба було їй клумбу топтати. А якщо вже затоптали, то не потрібно було попадатися! - кажу. - До речі, кому хоч квіти рвали?

Рома і Алекс перезирнулися. Згадують?

- Я здається Саші. - каже Рома.

- А я Каті?

- А чого ж не доніс? - питаю у Роми.

Не знаю, як Катя, але я свої чесно зірвані квіти не отримала.

- І я теж нічого не отримала. - говорить дівчина.

А ось це вже цікаво!

Хлопці знову перезирнулися. Максим заіржав.

- Так в саду вони! Ці два придурка хотіли вам занести. Але після зрозуміли, що ви гідні кращого, і щоб не викидати посадили під деревом, недалеко від клумби. І як Владленівна їх побачила? Навіть я не відразу знайшов цю парочку в темряві.

- Негарно вийшло. - каже Алекс.

Рома киває.

- Як говориш квіти називаються? - запитує Рома у мене.

А я там пам'ятаю!

- Агератум та іберіс. - підказує Свєта.

- Ось! Точно! Ось такі як вона сказала! Запишіть! - кажу, хоча і не впевнена на всі сто.

- Я можу підказати де їх знайти. У мого батька магазин квітів. Я сама підберу вам кращі. - говорить Свєта.

- Вам щастить. - кажу чоловікам.

Сама б я не згадала. А Світланка молодець. Вона нашу розмову з Владленівной почула? Або просто бачила розкидану клумбу?

- А мені допоможеш з букетом? - питає Максим у неї.

- Звісно. Тільки скажи, що ти шукаєш, або що хочеш сказати букетом?

- Наприклад, що мені подобатися дівчина і я дуже хотів би дізнатися її ближче. - каже.

А я що говорила?! Ось! Іскри літають! І Світлана застигла як перед удавом. От молодець Макс!

Нам принесли чай, і всі трохи відволіклися. Світлана була рада зайняти чимось руки. А я засмутилася. А міцніше нічого не знайшлося? Але мовчу, а то ще подумають щось не те. Тому сівши зручніше, беру чашку в одну руку в іншу тістечко, і пропоную його Ромі. Той не відмовляється. А я взагалі-то розраховувала, що він відмовиться, не їстиме з моїх рук при всіх. Але він з якимось особливим задоволенням з'їдає моє тістечко. І дивиться при цьому мені в очі.

- А мене можна так само погодувати? - запитує Макс.

- Сам поїси. - кидає Рома, розриваючи зоровий контакт.

Далі наші розмови пішли на більш віддалені теми. Хлопці говорили про бізнес, дівчата про фільм що недавно вийшов, я лише слухала краєм вуха та мовчала. 

- Та це повна хрень! - Не витримала я, подивившись в стелю. 

В кімнаті стало тихо, і всі з цікавістю дивились на мене.

- Що саме ти вважаєш хренью? - Запитав Рома.

Ми сидимо все в тій же затишній кімнаті з диванами, кріслами і столиком в центрі. Я правда пересіла на підлокітники крісла, Рома методично погладжував мою ногу. А я сама сиділа відкинувшись назад, часом погладжуючи Рому по голові, перебираючи його волосся. Загалом, дратувала як могла. Але він все стійко терпів, адже ми "пара".

- Ніколи, жоден чоловік не подивиться на замухришку в лахмітті. - заявила я. - Уже пробач, Світлано.

Вона як раз говорила про новий романтичний роман, де головний герой закохався в простачку. Не питайте, як ми дійшли до такої теми. Наша компанія сидить уже тут години дві, а то і більше.

- Чоловікам що головне? - оглянула присутніх тут чоловіків. Вони з цікавістю дивляться у відповідь.

- Красива обгортка! У перші секунди знайомства вони оцінюють не розріз очей, шовковистість волосся. А глибину декольте і довжину сукні. Ось ти Ром, - вибрала в жертву того, хто ближче всіх. - подивився б ти на мене будь я при першій нашій зустрічі одягнена так, як після двох тижнів спільного життя?

Я дивилася в цей час на Рому, і не помітила, як все переглянулися при моїх словах.

Рома задумався. Згадав, напевно, мене в розтягнутій футболці, його до речі, без грама косметики і з гулькою на голові.

- Цілком. - відповів раптом він. 

- Серйозно? - перепитала.

Так вранці навіть я своє відображення в дзеркалі боюся! Що говорити про психіку чоловіка? Або я чогось про нього не знаю?

- А ось коли я тебе вперше побачив з тієї дикою маскою на обличчі! - продовжує він. - Там не те що дивитися страшно було, навіть Пірат сховався під стіл і вилазити не хотів.