Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

— Ще одного карликову тварюку Грант не переживе, - пробурмотів Рагнар, намагаючись утримати у величезних долонях дракончика, що брикався і плювався вогнем. Ковтун на голові вже підозріло чадив.  Тліли й тяжкі портьєри,  що прикрашали найближче вікно. Йолі вже заспокоїлися, але невдоволено пирхали, повідвертавшись від  карликового чудовиська й немов демонстрували,  що такої дрібної козявки їм боятися не личить.

Тамарі взяла в руки малюка, і заспокійливо зашепотіла йому:

- Тсс, тихіше малюк. Не бійся. Я й сама боюся, - посміхнулася вона дракоші, і той потроху став заспокоювався. Він, звичайно, все ще шипів, але вогнем уже не відстрілювався.

Але просто біля її ніг бісився і іскрив від ревнощів Хмара. Так що Тамарі довелося сісти на волохату шкіру біля каміна. Лишень вони не підпалили цю саму шкуру! Вона була розгублена і не знала ані як примирити тварин, ані що з ними робити далі. Що сказати Ґранту? І що скаже він на такий подарунок?

Маленькі чудовиська придивлялися, принюхувалися один до одного, і якось  потихеньку замовкли. Щоб їм не було прикро, Тамі поклала одну руку на Хмару, а іншу – на дракошу. І схлипнула. Ось зараз вона могла б мирно сидіти у своєму саду та обіймати, заспокоювати своїх дітей. Тассю та Десмона.

- Тасся... Де ж ти, моя дівчинко?

У руках відчулося  легке поколювання, вздовж хребта побігли льодяні мурашки. Перед очима Тамі несподівано затремтіло повітря. Легке сяйво огорнуло дракона, ельфійку та йольського кота Хмару.

- Магія до магії, сила до сили, -  незнайомі слова наче самі зірвалися з її вуст.

Здавалося, її погляд невидяче витріщився перед собою.

Раптом перед  жінкою  захиталося повітря,  на стінах зали поступово почали з'являтися дивні, хиткі картинки.