Читати книгу - "Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей"

Я відходжу від нього з почуттям виконаного обов'язку і повертаюся до Фелікса, який стоїть весь уже напружений і готовий зчепитися з Денисом. Зрозуміло, що відгомони нашої розмови з Денисом долітали до його слуху, як я не намагалася говорити тихо.

 - Усе гаразд?  - Фелікс одразу бере мене за плечі, заглядаючи в очі в пошуках відбитка хоч найменшої тіні тривоги. Для мене це так зворушливо, те що він узяв на себе місію захищати мене від будь-яких неприємностей. Трясеться наді мною, як над кришталевою вазою.

Він притягує мене до себе ближче, ніби боїться, що хтось може посміти мене в нього вкрасти. Мене це лише веселить. Який він кумедний у своїх щирих ревнощах і бажанні бути моїм єдиним. Достатньо лише глянути на нас у такий момент і дурневі буде зрозуміло, що між нами ніжні почуття.

Помічаю, як Фелікс починає хмуритися, не отримавши від мене відповіді.

- Та не ревнуй! Я просто з ним поговорила. Ти ж стояв за п'ять кроків, усе бачив і чув, що ми робимо. Я не хочу, щоб ви сварилися і влаштовували скандали на всю гімназію. Я сказала йому, що твоя. Чесно, сказала.