Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

У минулому, кожен удар Хільді відсікав осколку Мари по кінцівці. Така важка, монструозна і непрактична у використанні зброя могла нашкодити людській шкірі одним своїм дотиком. Цією булавою просто не можна вдарити слабо. Хільді достатньо лише покласти на лежачу людину, і та вже ризикує не вибратися з-під неї, як мавпочка, що опинилася під стиглим плодом дуріана.

Монах у червоному підійшов зовсім близько. Він повільно, можна сказати навіть "мляво" замахнувся золотим ключем у бік Олега. Передпліччя забилися кров'ю, і час для Олега сповільнив свій хід. Він дозволив собі короткий замах і повів булаву в напрямку старого. Йому не потрібно було вкладати в удар багато сил, але слід було злитися центрами мас зі своєю важкою зброєю, щоб знести ворога.

Удар булавою припав на ціль. Відразу після нього пролунало неприємне клацання.

Настоятель у червоній робі скасував свій замах і опустив великий ключ униз. Інша його рука завмерла біля його зморшкуватої щоки. Рука біля обличчя і затримала в повітрі погрозливі зуби Хільді. Суха рука старого навіть не тремтіла від напруги, а імпульс від удару одразу ж повернувся Олегові в плече, дислокувавши його з характерним звуком.

Олег навіть не похитнув старого в червоному. Він не залишив йому жодної подряпини, але покарав себе сам. Подібне відбувається, коли сила, що здається нестримною, зустрічається з об'єктом, який неможливо зрушити.

- Я був на Заході, - продовжуючи утримувати булаву в повітрі, сказав старий Олегу. - Того дня я не був у місті Мільйона Троянд, - монах у червоному все ж відчував біль усередині. - Завтра мені потрібна допомога будь-якого бойового-брата, щоб не допустити подібної трагедії знову.

Хлопчик захлопав у долоні, перериваючи бесіду двох земляків. Вищий служитель не аплодував, але плескав, поки всі погляди не прикувалися назад до нього.

- Нудно! - закричав хлопчик. - Мені нудно! - повторював вищий служитель. - А коли мені нудно, я вимагаю солодощів. Жульєн, принеси всім цукерок, - скомандував хлопчик. - І давай, диким кабанчиком усе це.

Ще до того, як вищий служитель договорив свій наказ, плішивий Капітан уже його зрозумів. Жульєн побіг у кут, де на нього під білим покривалом чекали два великі кошики.

Олег, визнаючи перевагу настоятеля без храму, прибрав Хільді від його обличчя. Старий у червоній робі розвернувся і пішов до центру кімнати, де поки що на самоті, поміж двох валіз стояв довговолосий хлопчик.

До них двох поспішав приєднатися Капітан Жульєн. На плечах Капітан ніс обшарпану бамбукову палицю. З обох її кінців на коричневих мотузках звисали два глибокі, плетені кошики з білими кубиками всередині.

Хлопчик закотив очі вгору.

- А звук де? Ти звук забув! - нагадував Жульєну хлопчик. - Служи як треба!

"Дінь-донг. Дінь-донг. Дінь-дінь-дінь-донг. Дінь-донг", - Жульєн грав цю циклічну мелодію інструментом, схожим на дві спаяні разом столові ложки. Чудний інструмент грав дзвінко, і його відлуння виривалося за межі верфі. Жульєн ніс у кошиках солодощі.

- Ви ж не думали, що Отець залишить вас самих і без допомоги? - запитував аудиторію хлопчик у гарному одязі.

Не всі з монахів розуміли, як вміст цих двох кошиків може бути відчутним посиленням.

- Допомога Отця - це дві жмені цукерок? - поставив зустрічне запитання хтось усередині групки монахів у синьому.

Хлопчик усміхнувся і помахав вказівним пальцем.

- Не тільки, - відповів хлопчик. - Авансом, на знак подяки за вашу самовідданість, Отець дарує вам 98 000 соціального рейтингу на цілий завтрашній день, - гордо розповідав хлопчик. - У межах цього міста кожен із вас може відчути, як це - бути творцем, - вказуючи на навантаженого, наче мула, Жульєна, говорив вищий служитель. - Прямо як ось цей пан, що приніс вам ну дуже особливі солодощі.

Капітан Жульєн зняв зі своїх плечей бамбукову палицю і залишив кошики з цукерками на підлозі.

- Ці цукерки я називаю Дінг-Тхонгами, налітай - не соромся! - покликав усіх хлопчик.

Монахи в сірих робах першими, без зайвих запитань відгукнулися на пропозицію вищого служителя. Лула вже крокувала до кошиків.

- Але! - тут же попередив хлопчик, - не поспішайте їх їсти миттєво. Це печиво має накопичувальний ефект і починає діяти на організм через безліч лун, тож Отець і не переживав, що одне чи два можуть потрапити не в ті руки. А ось із Дінг-Тхонгами, навпаки, все буде о-го-го як, - підкреслив вищий служитель. - Цукерки досить швидко дадуть вам прилив сил і витривалості. Дінг-Тхонг дозволить вам битися до останньої краплі крові. На додачу до всього перерахованого вище, Дінг-Тхонг зміцнить ваш розум; зробить його швидшим і в такий спосіб захистить його від божевілля, яке, цілком ймовірно, принесе із собою Демон Мара.

Олег уже був(?) божевільний. Усе, що говорить цей хлопчик - безумство.

- У всього має бути своя ціна, - хриплячим голосом сказав лідер із храму Слива. Надзвичайно тонке лезо його чорної коси, таке як на верстаті для гоління, зникало з поля зору щоразу, коли зелений монах провертав косу дзьобом уперед.

- Саме так, - погодився із зеленим монахом хлопчик. - Дінг-Тхонг - це дуже дорогий вексель. З'ївши всього одну цукерку, через деякий час, а через який саме вже залежить від вашої раси, маси та віку, ви почнете мріяти про сон, - розповідав вищий служитель. - Але не слід піддаватися цьому бажанню! Як кажуть: "сон - це двоюрідний брат смерті". Їжте Дінг-Тхонгі з оглядкою на цю приказку. Заготовте у себе в телефоні кілька чернеток із повідомленнями. Адже коли ваші повіки почнуть злипатися - буде саме час ці чернетки комусь відправити. Мамі, наприклад.