Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

Гнів, що штовхає на рішення

— Що тут діється? — запитала Ліїн таким тоном, що мужик, що тягнув кудись мрійливу елану, спіткнувся на рівному місці.

А сама Ліїн мало не втратила настрій, бо такий тон раніше у неї не виходив і тепер стало дуже цікаво, як воно вийшло. На щастя, надовго замислитися і втратити інтерес до того, що відбувається, їй не дозволили. Підбігли Ір'єна та Орінка. Перша схопила Ліїн за руку і лагідно почала їй розповідати, що хвилюватися в її положенні не можна і що вони тут чудово самі впораються. Друга заступила шлях мужику, який намагався поцупити Камену, і грізно вперла руки в боки.

— Я не хвилююсь, я просто зла! — грізно гаркнула на ученицю лікарки Ліїн, вирвала свою долоню з її рук і старанно тупаючи пішла до скандалу. Винуватцем якого вважала саме чоловіка. Камена дівчина тиха і швидше нашкодить собі, ніж шумітиме.

— Що тут діється? — повторила запитання Ліїн, не дозволивши Оринці стати перед собою, сховавши за спиною від чоловіка.

— Що?! — явно здивувався він. — Та як ти смієш? Якась гуляща дівка буде мені…

Ліїн тяжко зітхнула, а потім просто махнула рукою. Бажаючи мужику точно того ж, чого колись бажала балакучому Валаду.

А щитів у цього нещасного, на відміну від колишнього вчителя та нареченого в одній особі, не було. І підлетів він гарно, високо, а потім грузно звалився на дерево, де й почав кричати. Поперемінно про те, що в нього все зламано, що всі пошкодують і він когось там запам'ятав.

— Це мій тато, — скромно зізналася Камена, підійшовши до Ліїн і трохи помилувавшись людиною, що застрягла в кроні. — Він взагалі добрий. Я просто не хочу додому. Вони запечатають силу і віддадуть мене заміж.

Ліїн подивилася на неї з цікавістю і хмикнула.

Оринка навіть хмикати не стала. Просто по-чоловічому плюнула на землю і поцікавилася, чи не вважає дорога подруга себе безсловесним і безвільним предметом? Тому що якби хтось спробував щось проти волі запечатати самій Оринці, не кажучи вже про заміж не запитавши її згоди, вона б чинила опір так, що бідні запечатачі прокляли б той день, коли їм ця ідея спала на думку, а наречений так і помер би неодруженим. Або від отриманих ран, або до старості боячись нарватися на ще одну подібну наречену.

Камена скромно посміхнулася, кивнула і ввічливо сказала, що, мабуть, треба тата з дерева зняти. Бо якщо він впаде, то щось і зламати може.

А потім дівчата чомусь дружно хапали Ліїн за руки і казали, що не треба, що нехай його краще слуги знімуть. А вона намагалася їм довести, що лише хотіла зачіску поправити. А вони чомусь не вірили і навіть умовили сходити до слуг усіх разом. Тому що їй залишатися наодинці з татом Камени, що лається, небезпечно. Щоправда, коли Ліїн запитала, для кого саме небезпечно, Оринка чомусь опустила очі, пошерхала ніжкою і непереконливо пробурмотіла, що, звичайно ж, для прекрасної елани господині. А Ір'єна взагалі хихикнула в долоню. І одна тільки Камена залишилася такою ж мрійливою, наче це не їй батько, котрий залишився на дереві, обіцяв усілякі нещастя, якщо вона негайно не повернеться.

Знімали тата Камени весело та захоплено. Сама мрійлива діва спостерігала за цим дійством з балкона, на якому, як справжня та добре вихована елана, пила чай. У компанії Ліїн, яку начебто розважала і відволікала.

Спочатку на дерево до охриплого від свого ору ше-Кеварра спробували залізти двоє міцних хлопців. Власне, вони навіть залізли, за допомогою драбини, бо дерево було старе, і нижні гілки в нього зависоко. Але тато Камени почав протестувати і стверджувати, що його так ось хитромудро намагаються вбити. Та й гілки під вагою хлопців підозріло тріщали.

Весела Оринка, яка прийшла подивитися на порятунок батька подруги, запропонувала спиляти дерево. Все одно воно садівнику не подобається. У нього купа сухих гілок, підозріле дупло з не менш підозрілою пліснявою, та й загалом цей вид зазвичай стільки не живе. І якби батько Ліїн додумався найняти нормального садівника, цього дерева з його недоглянутою кроною давно вже не було б.

Ідея батькові Камени чомусь не сподобалася і він став стогнати про хитромудре вбивство себе коханого ще голосніше. І обіцяти страшно помститися. Ліїн навіть стало цікаво яким чином, якщо його вб'ють. Батько Камени магом не був і його привид був би ні на що не здатний, ну хіба що завивав би ночами під вікнами, поки не прогонять.

Ше-Кеварра образився.

А всі інші досить дружно зажадали, щоб Ліїн залишалася на балконі, бо під деревом небезпечно, там будь-якої миті міг початися мужикопад, разом із гілкопадом.

Ліїн демонстративно відпила чаю.

Оринка трохи подумала і запропонувала тата Камени здути. Адже серед магів багато майстрів парусної справи, от нехай і уявлять, що це таке вітрило. І здувають у потрібний бік. Просто спочатку треба в той бік принести багато сіна, щоб падати було не боляче.

Ше-Кеварра обізвав її настільки поганими словами, що Камена почервоніла, а хтось із старших магів зажадав не розбещувати молодь.

Дереву, втім, ці слова теж не сподобалися, воно загадково затріщало, і гілки, в яких заплутався нещасний мужик, різко прогнулися.

— А може, просто почекати? — задумливо спитала сама у себе Оринка. — Процес уже й без нашої участі пішов. До зими точно впаде.

Чекати на зиму тато Камени не побажав і став вимагати, щоб його зняли, перечачи самому собі. Про що йому й сказала добра донька. За що була облаяна, а потім ще й налякана тим, що поки не виправиться, свою кімнату не покине.

Камена пирхнула в чай ​​і сказала щоб тата залишили на дереві. І нехай спершу він його не покидає невизначений час. І нехай вважає це дочірньою турботою про його моральний образ. Та й раптом на землі його хтось образить. А на дереві кривдники навряд дістануть. Тож і він у безпеці, і їй буде спокійно.

Тато у відповідь на ці слова чомусь побурів і грізно задихав.

А потім прийшов заспаний Каяр. Здивовано глянув на чоловіка на дереві і спитав, що він там робить? Відповіли йому багатослівно та вичерпно. Щоправда, варіанти були різні і половина з них нецензурні.