Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

Провівши гостя за ворота, Юшен пояснив, що у елани Ліін сьогодні не прийомний день. Вона, звичайно ж, може зійти і зробити виняток, але тільки ближче до вечора. Тому що у елана скоро буде дитина, магічно обдарована, і їй доводиться спрямовувати і стримувати його силу, що прокинулася. Принагідно їй самій доводиться вчитися. А ще у її становищі дуже важливий відпочинок. Загалом раніше вечора гість у цей розклад ніяк не вписується.

Ше-Кеварра знову мужньо вдав, що не ображений зневагою. І навіть про свою важливість у деяких колах говорити не став. Толку. Примхи вагітної жінки воно все одно не переважить. Он нині покійна дружина взагалі дивувала. То їй терміново морські прогулянки були потрібні, то нитки певного відтінку, щоб вишити знаки, що оберігають, на пелюшках. А то й зовсім полуниця, перемішана з колотою кригою. Восени. На цій полуниці зрештою половина магів міста збагатилися. Зате донька народилася міцною, здоровенькою і горластою, практично ідеальне немовля було. І що потім із цього немовляти виросло? Мабуть, слід було повторно одружитися, коли овдовів. А то няньки та гувернантки дівчинку надто балували і навіть не намагалися прищепити їй дисципліну.

Але женитися ше-Кеварра не хотів. Дітей у нього все одно б більше не було, дуже вже невдале прокляття зловив, коли вивчав ті стародавні руїни. Після того випадку він і став дуже обережним, без магів і захисту нікуди більше не ліз, але толку? А одружитися просто щоб була дружина, він не збирався. Та й жінки, які вміють добиватися свого настільки ненав'язливо, як покійна дружина, більше не траплялися. Напевно, це надзвичайно рідкісний вид серед жінок.

Ше-Кеварра кивнув своїм думкам і виринув із задуму, щоб оглянути подвір'я — проводжатий якраз вивів із темної арки, навіщось влаштованої відразу після воріт. Двір був добрий, без новомодних безглуздих фонтанчиків і клумб, що стирчать у центрі. Вимощений квадратними кам'яними плитами, пригнаними дуже щільно. Чистий. Тільки під стінами, що захисною, що палацовою, навіщось залишені широкі смуги, засипані піском.

По двору тинялося кілька молодих людей. Праворуч, крізь кований паркан, поставлений між захисною стіною та палацом, виднілися дерева, там, мабуть, був сад. Що діється за палацом зліва, видно не було. Але, швидше за все, там якісь прибудови. І поставлено вони там саме для того, щоб першими не впадати у вічі гостям.

— Хм, — задумливо висловився гість, оцінивши турботу про свій естетичний смак.

Старший маг говорив щось про гостьові кімнати, попутно промацуючи ше-Кеварру на шкідливість. Один із амулетів на це промацування відреагував, маг це помітив, і одразу його заглушив. Загалом, чудовий маг, насправді.

Не припиняючи базікати, довів його до палацу, у якого теж були великі відчинені ворота. І біля них навіть стояла трійця знуджених молодих людей. Котрі навряд чи справді нудьгують. Швидше стережуть і прикидаються.

Схоже, про що, про що, але про свою безпеку дівчисько чи її чоловік, а може й зовсім свекруха, подбали.

День для ше-Кеварри, відведеного в гостьову кімнату і там залишеного відпочивати в компанії принесених служницею їжі та пиття, тягнувся довго-довго і нудно-нудно. Аж знову захотілося влаштувати скандал. Через нудьгу він спочатку спробував читати книги, що знаходилися на одній із полиць шафи. Але це виявилися банальні пригодницькі романи, а вони були малоцікаві.

Потім він простукав стіни, але так і не виявив ні схованок, ні таємних ходів. А потім почав бездумно дивитись у вікно. Спочатку сидячи в кріслі і бачачи тільки хмари і чайок, що літають з криками.

Потім підвівся, сперся долонями на підвіконня і почав спостерігати за тим, що відбувається у дворі. Зовсім не тому, що знаходився відразу за воротами. В якомусь іншому, з двох боків якого росли дерева і стояли лави, а з третього височіла вежа, дуже стара на вигляд.

На подвір'ї, на щастя, постійно щось відбувалося.

То про щось розмовляли дві гарні дівчини у формених сукнях та фартухах. То зовсім юні маги демонстрували один одному свої вміння, мабуть, хвалилися вивченим. І спостерігати за ними було дуже цікаво. Потім там вирішили про щось поговорити двоє чоловіків. Один був навіть на когось схожий, але ше-Кеварра так і не згадав на кого саме. А потім з-за стародавньої вежі вийшли троє дівчат і сіли на одну з лав, розглядаючи щось невелике в долонях однієї з них. І нещасний, стурбований зникненням дочки батько навіть не відразу зрозумів, що одна з дівчат і є ця дочка.

А коли зрозумів, не повірив своїм очам.

А коли повірив, геть-чисто забув, що знаходиться в будинку примів і що вирішив не ображатися на вагітну жінку. Він взагалі про все на світі забув. І вперед його гнало два бажання.

Перше — облаяти дочку, схопити її за руку і відволокти до корабля, на якому відвезти додому, поки чутки про її перебування в цьому палаці не поширилися.

Друге бажання гнало облаяти всіх мешканців палацу, звинуватити їх у викраденні та змусити пошкодувати про це. Як саме змусити це друге бажання не знало. Але ше-Кеварра чомусь був певен, що на місці розбереться. І на щастя для мешканців палацу на шляху до дочки вони йому не трапилися. А ось коли він схопив нерозумну за руку і, не звертаючи уваги на запитання її подруг, потяг у напрямку воріт і сходів, що вели до порту, зі старої вежі вийшла жінка з кистю винограду в руках. Вона здивовано глянула на повернення блудної дочки під батьківське крило. Повісила свій виноград на гілку жасминового куща, що ріс біля вежі, і рішуче пішла з'ясовувати, що відбувається. Розмашисто так пішла. Ще й поділ підхопила, щоб не мішався. І, напевно, тому ше-Кеварра не зрозумів хто це така. Хоч і бачив раніше цю розгнівану красуню, правда в спокійнішому й усміхненому вигляді.

PS: Сьогодні знижка 20% на мою книгу Дівчина і буревій.