Читати книгу - "Таємниця Кутузовського проспекту"

Коли чимсь можу бути корисний, пиши або дзвони.

Твій Іван Варравін».

VIII

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

На ваш запит повідомляємо, що Еміль Валерійович Айзенберг перебуває на обліку в психдиспансері № 4 з приводу шизофренії і тимчасових провалів пам’яті і, таким чином, до судової відповідальності притягнений бути не може без повторного стаціонарного обстеження.

Гол. лікар

Шамякін».

IX

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

Цим повідомляю, що Шинкін Йосип Михайлович, 1918 року народження, закінчив війну в званні підполковника, командира ордена Олександра Невського окремого мотострілецького полку, двічі поранений, нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І і II ступеня, медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За взяття Кенігсберга» і «За взяття Берліна». У 1952 році його звільнили з рядів Радянської Армії і виключили з КПРС за зв’язок з космополітами та агентами «Джойнта». Ще до звільнення було запрошено згоду командування на його арешт як пособника секретних служб США та Ізраїлю. Таку згоду дали 6 березня 1953 року.

У зв’язку з реабілітацією лікарів-убивць, агентів «Джойнта», запит відкликали. Відтоді Шинкін Й. М. працював у системі Шкіргалантереї. Орден Леніна, яким його, виявляється, було нагороджено 7.1.1943 за мужність та героїзм, проявлені ним під час ліквідації формувань Паулюса, а також орден Вітчизняної війни І ступеня, котрим його нагородили в День сорокаріччя Перемоги, досі він у військкоматі не одержав.

Зав. Рай військкому

майор Чикін».

X

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

Цим повідомляємо, що 11 квітня 1951 року Жарикова Антоніна Василівна змінила в Бауманському ЗАГСі м. Москви в метриці ім’я та по батькові свого сина Варенова Івана Миколайовича на «Ісая Григоровича».

Під час проведення роботи з’ясовано, що батьком Варенова був старший лейтенант Радянської Армії Варенов Микола Кирилович, який попав у полон в серпні 1943 року.

Перебуваючи в концтаборі Маутхаузен, він очолював одну з підпільних груп комуністичного опору і за завданням Комітету вступив до Російської визвольної армії генерала Власова А. А. для організації переходу солдатів і офіцерів РВА через лінію фронту на з’єднання з частинами РСЧА.

Йому справді вдалося організувати перехід батальйону власовців у Східній Пруссії, після чого його, як і всіх його людей, засудили за зраду Батьківщини на двадцять п’ять років таборів з подальшою поразкою в правах.

У грудні 1950 року Варенов Микола Кирилович утік з таборів, добрався до Москви й зупинився в кімнаті своєї дружини Жарикової Антоніни Василівни, щоб звідси подати петицію від ув’язнених на ім’я Й. В. Сталіна з вимогою переглянути справу й встановити справедливість.

Однак Жарикова А. В. повідомила органи КДБ про те, що в неї переховується її колишній чоловік, зрадник Батьківщини і власовський недобиток.

Варенова М. К. заарештували й засудили до вищої міри соціального захисту.

Саме після цього Жарикова змінила ім’я й по батькові дитини, але 4 травня 1951 року її виселили на сто перший кілометр, де вона загинула за невияснених обставин.

Варенов Ісай Григорович виховувався в сім’ї дядька по матері, Жарикова Василя Васильовича, який працював водопровідником у ЖЕКу № 21 Київського райвиконкому м. Москви, в 1962 році вступив у МАДІ, звідки його виключили, коли з’ясувалося його справжнє ім’я і зв’язок із зрадником Батьківщини Вареновим.

Реабілітували Варенова Миколу Кириловича у 1963 році, коли Варенова Ісая Григоровича засудили за збройний грабіж і він відбував покарання в Саблазі.

Його «вчителем» у зоні був Сорокін Євгеній Васильович, котрий, як тепер стало відомо, був слідчим його батька й готував матеріали на розстріл Варенова Миколи Кириловича, застосовуючи при цьому недозволені методи ведення слідства.

Мол. оперуповноважений

Скоробогатько».

XI

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

полковнику Костенку

Повідомляю, що дозвіл на обмін Федоровій З. О. Її житлоплощі по набережній Шевченка на трикімнатну квартиру по Кутузовському проспекту дав голова Виконкому Мосради після звернення до останнього однієї з осіб, близьких до сім’ї А. І. Брежнєва.

Прізвище цієї особи встановлюється.

Майор

Неустроєв».

XII

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

За непідтвердженими даними (зараз у стадії відпрацювання), брат художника Баха, який нині емігрував до США, Ігор Бах, 12. ХІІ. 1981 був госпіталізований у міську лікарню № 62 з приводу гострого приступу апендициту, який почався, з його слів, у ніч з 10. ХІІ.1981 на 11. ХІІ.1981.

Але приступ ліквідували терапевтичними методами лікування, операції не було.

У лікарні його провідав якийсь Никодимов, дані про нього з’ясовуються.

Лейтенант

Ознобішин».

Костенко відкинувся на спинку стільця, потер обличчя; сюжет усієї справи прояснювався, складаючись у повнісіньку безнадію; світало; подзвонив на пости; відповіли, що Сорокіна все ще ніде немає, зник, як крізь землю провалився; Варенов мовчить, тільки посміхається, так само поводяться бойовики; з третього поста повідомили, що навколо квартири, яка нас цікавить, крутяться підозрілі; Костенко провів по очах долонею, відключився на десять хвилин, потім різко підвівся й подзвонив оперативному черговому Глинському:

— Малюк, виручи машиною, га?

20

Оскільки Берія знав, що Сталін прихильно ставиться до Федорової не просто як до красивої жінки, чудової актриси, а насамперед як до російського митця, національної героїні, яку знав у країні кожен і кожен любив її, комбінація по її усуненню — на відміну від сотень тисяч подібних усунень і нейтралізацій, коли було досить виписати постанову на арешт, усе інше додавалося само собою, — готувалася досить ретельно.

Берія пам’ятав, як узимку сорок п’ятого — незадовго перед тим як на Тушино стали прибувати американські льотчики, щоб включитися в роботу по підготовці спільного виступу проти японців, — під час одного застілля на Ближній дачі Сталін сказав:

— Після перемоги економічне становище народу, мабуть, серйозно погіршиться… Усі гроші вкладатимемо у створення атомного проекту… Головне завдання: нагодувати Москву… В Росії завжди все визначав центр… Така історична традиція… Треба заздалегідь дати сатисфакцію росіянам, виділивши їхнє надійне довготерпіння, — в ім’я слави Держави… Звичайно, в умовах нинішнього братання, — Сталін ледь усміхнувся, — із західними демократіями, які поставляють нам «студебеккери», гармати, шинелі й тушонку із свинини, добром терпіти ніхто не захоче, розпустились, забули про рятівну й необхідну вуздечку страху…

Берія дивувався з того, як акуратно й відчужено ставив завдання генералісимус. Раніше, в двадцятих, він міг публічно сказати, та ще й в присутності Троцького й Каменева: «Грузію доведеться переорати», — не думаючи про те, що ці його