Читати книгу - "Літопис Руський. Повість минулих літ"

97

Додано з продовження «Хроніки» Амартола.

98

В Іп. І Хл. хибно «изъламляху»; у Лавр. «изимахуть».

99

Доместик — тут; командуючий східними військами Візантії.

100

Стратилат — воєначальник.

101

Відомості з продовження «Хроніки» Амартола, але 15 індикт, що припадав на 6435 [927] p., літописець помилково відніс до 6450 [942] р. Симеон з 918 (919) p. був уже не князем (ханом) болгарським, а царем.

102

Відомості з продовження «Хроніки» Амартола.

103

Цей договір, за найновішими дослідженнями, укладено в Константинополі після попередніх переговорів візантійських послів у Києві з Ігорем. Грамоту, затверджену в Цесарограді руськими послами і купцями, було доставлено в Київ, де її утвердив присягою Ігор, і відіслано назад у Константинополь через візантійських послів, які натомість вручили в Києві руському князеві хрисовул (затверджену імператорську грамоту); копія грамоти руських послів залишилася на Русі, і переклад її було внесено в літопис.

104

Додано з Лавр.

105

Бирич — адміністративно-судовий виконавець.

106

В Iп. І Хл. хибно «словомъ»; у Лавр, «сломъ».

107

В Іп., Хл. І Лавр. Помилково «ваше».

108

Додано з Лавр.

109

В Іп… Хл. І Лавр. Помилково «вашего»

110

В Іп. І Хл. хибно «от рода вашего»; у Лавр. «отъ города вашего»; ідеться про Константинополь.

111

В Іп., Хл. І Лавр., мабуть, помилково «вамъ».

112

Статтю цю в літописі сформульовано не зовсім ясно, і тлумачать її по-різному. Тому подаємо текст за оригіналом Іп. «о Корсуньсции сторонѣ. колко же єсть городь на той части да не ймуть власти князи Рускыи. да воюеть на тѣхъ сторонахъ. а та страна не (у Хл. «да не») покоряется вам. и тогда ащє просит, вой от насъ князь Рускыи. дамы ему елико ему будет требѣ. и да воюет».

113

В Іп., Хл. І Лавр. хибно «все».

114

Додано з Акад. І Радз.

115

В Іп. І Хл. «и да будуть рабі»; у Лавр. «и да будеть рабъ».

116

Роль обруча (обручки, браслета) як зброї полягала в тім, що, надітий на руку, він удержував м'язи від розтягання і захищав від удару меча; такі бронзові ребристі обручі відомі археологічне.

117

В Іп. І Хл. «все», «вьсю»; у Лавр. «се», си».

118

Дата ця була вже попереду; там її, можливо, подали за візантійським літочисленням (період з 1 вересня 944 p. по 31 серпня 945 р.), тут же, вдруге — за давньоруським календарем, і стосується це подій з березня 945 р. по березень 946 p.; тільки в такому разі можна було тут говорити про те, що сталося восени 945 p.

119

Отроки — молодші князівські дружинники (не обов'язково молоді за віком).

120

Новг. І під 922, 940 і 942 pp. повідомляє, що Ігор віддав своєму воєводі данину, яку стягували з деревлян і уличів, а це викликало нарікання Ігоревої дружини: «ее далъ еси єдиному мужевѣ много».

121

Грецький історик Лев Діакон пише, що Ігоря прив'язали за ноги до двох нагнутих дерев і розчахнули надвоє.

122

Кормилець — вихователь, «дядько» юного князя; кормильці та їхні нащадки нерідко виступають у літописі обік князів.

123

Мстиша — Мстислав; словами «той самий» («то же») літописець пов'язує цю розповідь з убивством у 975 p. Олегом Святославичем цього, очевидно, сина Свенельда, який там має прозвище Лют (Лютий).

124

В Iп. «жону» закреслено і новим почерком виправлено на «княгиню»; у Лавр. «жону».

125

Доместик (демественик) — тут: керівник церковного хору.

126

Терем — характерна кругла будівля (ротонда) княжого палацового ансамблю Х — ХІІІ ст.; інші палаци мали вигляд витягнутих прямокутників. Де стояв цей терем, див. прим. 1 до 1039 p.

127

Додано з Лавр.

128

В Iп. І Хл. «клѣти и одрины»; слово «кліть» означало хату, хижу, кімнату; «одрина» — хлів, стодола, хата, зокрема кімната другої половини хати, холодна, «чиста», де жили влітку і яка правила також за комору.

129

Iп., Хл. І Лавр. «идета» (двоїна теперішнього часу).

130

Устави і уроки — різні, встановлені княжою владою, данини, податі і повинності.

131

Погост — адміністративно-господарський осередок, де княжі люди здійснювали князівські розпорядження, чинили суд, громадили данину та ін.

132

Оброк (пізніше — чинш) — різновид феодальних поборів у натуральній формі (продуктами); згодом оброк стягували грішми.

133

В Іп. І Хл. «знамения»; це — знаки-тавра княжої і боярської власності на землю, ловища та ін., зроблені на деревах, стовпах, каменях тощо.

134

В Iп., Хл. І Лавр. «мѣста»; очевидно, йдеться про земельні угіддя.

135

Про подорож Ольги до Константинополя детально розповідає і сам Константин VII Порфірогенет (Багрянородний), наводячи, зокрема, дату першої аудієнції в нього і дату від'їзду Ольги.

136

Додано з Лавр.

137

Ідеться про біблійних отроків Ананію, Азарію та Мисаїла, які нібито не згоріли у полум'ї печі, куди їх звелів кинути вавілонський цар Навуходоносор.

138

Це уривок із молитви, яку співають під час схрещення за православним обрядом.

139

В Іп. І Хл. «видѣть»; у Лавр. «видѣ».

140

Притчі Соломона VIII, 17. Тут і далі в численних місцях літопису цитати з Біблії не зовсім відповідають канонічному церковнослов'янському перекладу; текст нерідко переказується, трансформується, адаптується, комбінується тощо. У перекладі дотримуємося літописного тексту, виправляючи лише явні недоречності й помилки.

141

Притчі Солом. І, 20–22.

142

Там же, XIII, 20.

143

Там же, II, 2. І

144

Там же, VIII, 17.

145

Єванг. від Іоанна VI, 37.

146

До поч. XVIII ст. протока — правий рукав Дніпра, Почайна була київською гаванню; вона порівнюється з затокою Судом — гаванню Цесарограда (див. прим. 2 до 907 р.). У літописі, де сплелися дві версії про подорож Ольги до Константинополя, виразно виступає незадоволення княгині