Книги Українською Мовою » 💛 Шкільні підручники » Далекий простір 📚 - Українською

Читати книгу - "Далекий простір"

603
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Далекий простір" автора Ярослав Мельник. Жанр книги: 💛 Шкільні підручники / 💙 Бойовики / 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83
Перейти на сторінку:
ти хіба здогадався?

– Ви тому покликали мене до озера тоді?

– Звичайно, тому, – кивнула Нія. – Ти бачив світ, як і я. І ще ти був такий молодий, набагато молодший за мене.

– Ну і що?

– Мені це подобалося. Ти був молодий, і ти відчував далекий простір, як і я.

– І тому ви відчинили комору?

– Я знала, що тебе мали доставити, і всюди ходила за Оксом слідом. Ніхто цього не бачив.

– Зараз нас шукають?

– А ти як думаєш? Адже ми йдемо цілий день. Вони обшукали всю Пляму і, напевно, зрозуміли, що ти втік.

– І що тепер вони будуть робити?

– Вони прокляті, Габре, я тобі вже говорила. Вони всі прокляті. Їм немає місця в цьому житті.

– Як і мені.

– Вище носа! – вона злегка вдарила його пальцем по носі. – Ти виграв. Ти це розумієш? Ти таки вирвався з кола. Один із мільйонів. Один із усіх. А вони, – вона витримала паузу, – вони – ні.

Пролетів якийсь птах над головою.

– Чому вони не підуть звідси, якщо в них є нейтралізатори? Їм би ніхто не завадив піти.

– Кишенькові нейтралізатори я вкрала з лабораторії, – сказала Нія. – Це контрольні зразки. Вже не знаю, навіщо вони їм знадобилися, адже вони постійно літають в гвинтопланах або сидять у Плямі. Але навіть не в цьому річ. Ти зрозумій: вони сліпі і їм нема куди йти. У них немає далекого простору, як у нас.

– Вам їх шкода? – запитав Габр.

– Я їх розумію. Я занадто багато прожила з ними. Давай перекусимо.

Вона розв’язала рюкзак і дістала звідти їжу.

– Їж. Нам доведеться довго йти.

– Скільки?

– Можливо, все життя.

– Усе життя?

– Ні, я жартую. А може, і не жартую, – мовила серйозно.

Габр взяв із її рук бутерброд, відкусив. Море вдалині було вкрите білими баранчиками. І спалахували в стіні, що йшла від моря в нескінченність, ледь помітні вогники на трасах магніт-блоків.

– Ви дивна, – сказав Габр.

– Я просто досвідчена. І набагато старша за тебе.

– Я потрібен вам, так? Зізнайтеся.

– Про що ти питаєш, дурнику? – Вона, сміючись, скуйовдила його волосся.

– Там, у Прозорій Плямі, ви вимріяли собі супутника, з яким можна піти в далекий простір…

– Правильно, вимріяла, – погодилася Нія. – А ти щось маєш проти?

– Ні, – сказав Габр. – Просто одна жінка… вона теж вимріяла собі супутника життя… А до неї… – він перестав жувати і задумався.

– Ну, що до неї? – запитала Нія.

– Ще інша жінка мріяла про ще іншого супутника і… Я просто вам потрібен.

– А це погано? – Очі її хитро мружилися.

– Не знаю. Ви використовуєте мене.

– Не комплексуй! – вона знову легко вдарила його по голові. – Ти ж хотів втекти, хотів вирватися звідси? Ну, чого ж ти мовчиш?

– Так, напевно.

– Ми підемо з тобою туди, куди ти хотів, куди прагнула твоя душа. Он там, дивись, – вона показала на ще одну гряду гір далеко, – за тими вершинами, там…

– Що там?

– Там… радість, так. І щастя.

– А якщо там теж мегаполіс? Якщо по всій землі одні мегаполіси?

– Не верзи дурниць. Там нічого немає. Якщо там і є люди, то зовсім інші, і життя там не схоже ні на що. Ми пізнаємо їх – і підемо далі. Нам із тобою нічого особливого не треба, хіба не так? Ти ж усе мав – і будинок, і ванну, і славу, і владу. Потрібно тобі це?

Він не відповів.

– А чому зрячі не прилетять, не виявлять Прозору Пляму? – запитав він раптом. – Нейтралізатори безсилі проти зору. Базу можна просто побачити.

– Навіщо їм потрібно літати і чогось шукати, – знизала плечима Нія. – У них і служб таких немає, пошукових.

– Звідки ви знаєте?

– Значить, знаю, якщо кажу. Інакше Прозора Пляма не існувала би стільки числень. Вищі влади не втручаються у справи сліпих, ти ж знаєш. Оксом і виловлюванням сліпих, які заблукали, займаються самі сліпі. Зрячі тільки правлять світом.

1 ... 82 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Далекий простір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Далекий простір"